Що таке «мінімальний гуманітарний стандарт» у міжнародному гуманітарному праві

Принцип гуманності є одним із фундаментальних принципів міжнародного гуманітарного права (МГП). Одним із найбільш чітких і концентрованих його втілень є стаття 3, спільна для чотирьох Женевських конвенцій 1949 року. Вона містить основні правила поводження з особами під час збройного конфлікту та визначає той мінімальний рівень гуманності, який має зберігатися навіть в умовах війни. Саме тому спільну статтю 3 часто називають «мінімальним гуманітарним стандартом».

Міжнародне гуманітарне право регулює надзвичайно широкий спектр питань. Воно встановлює обмеження щодо методів і засобів ведення бойових дій, передбачає захист цивільних осіб, спеціальний захист медичного персоналу та медичних об’єктів, культурних цінностей, довкілля та інших категорій, а також встановлює правила поводження з особами, які опинилися під владою супротивника.

Але поряд із цими численними правилами існує базовий рівень захисту, який має діяти навіть у найскладніших обставинах збройного конфлікту. Саме його відображає поняття мінімального гуманітарного стандарту.

Спільна стаття 3 передбачає, що з особами, які не беруть активної участі у бойових діях, зокрема з військовослужбовцями, які склали зброю, а також із тими, хто вибув зі строю через поранення, хворобу, затримання чи з інших причин, необхідно поводитися гуманно за будь-яких обставин і без дискримінації.

Для цього стаття прямо забороняє низку дій:

• насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
• захоплення заручників;
• наругу над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
• засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Окремо встановлюється обов’язок підбирати поранених і хворих та надавати їм допомогу.

Значення спільної статті 3 не обмежується її договірним закріпленням у Женевських конвенціях. Положення, що містяться в ній, відображають норми звичаєвого міжнародного гуманітарного права, а тому мають фундаментальне значення для формування та застосування мінімальних гуманітарних гарантій. Більшість норм звичаєвого МГП застосовується як до міжнародних, так і до неміжнародних збройних конфліктів.

Таким чином, спільна стаття 3 не намагається врегулювати всі можливі питання, що виникають під час збройного конфлікту. Її завдання інше – встановити той фундаментальний рівень гуманності, нижче якого поводження з людиною не повинно опускатися.

Важливість цього підходу полягає і в тому, що міжнародне гуманітарне право не ставить дотримання гуманності в залежність від того, які цілі переслідують сторони збройного конфлікту або які дії вчиняв супротивник. Мінімальні гуманітарні гарантії існують саме для того, щоб встановити межу, яку не можна переступати навіть за найскладніших обставин.

Тому «мінімальний гуманітарний стандарт» – це концентроване вираження фундаментальної ідеї міжнародного гуманітарного права: навіть війна має межі.