ІСТОРІЯ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ
Перший осередок Червоного Хреста на території України з’явився в листопаді 1867 року в Сімферополі, другий – у грудні того ж року в Кам’янці-Подільському. З 1880-х років почали з’являтися й осередки Австрійського Червоного Хреста в Галичині та Буковині та Угорського – на Закарпатті. Як незалежне національне товариство Український Червоний Хрест почав функціонувати щойно після установчого з’їзду 15-18 квітня 1918 року в Києві. Його батьками-засновниками стала група громадських діячів-медиків на чолі з Євменом Лукасевичем і Борисом Матюшенком. А після проголошення незалежності України в 1991 році Товариство Червоного Хреста УРСР здобуло і міжнародне визнання як повністю незалежне і єдине Товариство Червоного Хреста України.

1918 рік
У Києві 15-18 квітня відбувся І З’їзд Товариства Червоного Хреста України. Саме ця дата є початком роботи Українського Червоного Хреста як самостійного національного товариства. Втім, на той час йому не вдалося домогтися міжнародного визнання своєї незалежності, і вже в 1923-1925 роках Український Червоний Хрест офіційно увійшов до складу Союзу Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР.
1920-ті роки
Товариство організовує тисячі безкоштовних їдалень для бідних, надає населенню мільйони продовольчих пайків.
1930-ті роки
Українське Товариство Червоного Хреста має в своїй власності 119 медичних, 206 профілактичних та дитячих закладів, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, 36 оздоровчих установ, 800 лазень, 300 фельдшерсько-акушерських пунктів, 400 аптек і магазинів санітарії та гігієни.
1939-1945 роки
ід час Другої світової війни Товариство готує та відправляє на фронт понад 100 тисяч медичних сестер, санінструкторів та сандружинниць. В цей час Червоний Хрест також стає ініціатором безоплатного донорства. Подвиг 17 українських сестер милосердя, учасниць бойових дій, відзначений медаллю імені Флоренс Найтінгейл – вищою нагородою Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Нині в Україні 23 медичних сестри увінчані цією найпрестижнішою світовою відзнакою за виняткове милосердя у повоєнний і мирний час.
1940-1970 роки
Для Товариства Червоного Хреста Української РСР важливе значення отримало продовження зміцнення зв’язків і співпраці з органами й установами здоров’я та залучення широких мас до участі в заходах щодо ліквідації санітарних наслідків війни. Товариство розпочинає відновлення мережі лікувальних закладів, а також лазень, оздоровчих закладів, їдалень. Товариство Червоного Хреста України започатковує власну санітарну службу, у складі якої налічується 180 тисяч активістів. Завданням служби був контроль за гігієнічним станом водойм, ґрунтів, повітря. У широких масштабах здійснюється підготовка санактиву – людей, які в санітарних гуртках набули знання з певної галузі медицини і надавали лікарням, поліклінікам допомогу з догляду за хворими вдома, охорони здоров’я дітей, профілактики інфекційних хвороб.
1961 рік
Створення патронажної служби Товариства для медико-соціальної підтримки малозахищених верств населення.
1986 рік
Більш ніж 10 тисяч активістів, члени санітарних постів і дружин Червоного Хреста взяли участь у евакуації й розселенні постраждалих від Чорнобильської катастрофи, надавали їм медико-соціальну, психологічну та матеріальну допомогу. Було розподілено 7 тисяч тон продуктів харчування, 105 тон сухого молока, полівітамінів, левотироксин.
1990 рік
За ініціативи Червоного Хреста УРСР почала діяти комплексна Чорнобильська програма. Пересувні діагностичні бригади Червоного Хреста проводили обстеження постраждалого населення, вели просвітницьку роботу серед населення постраждалих регіонів. На підтримку гуманітарних програм для постраждалого від аварії на ЧАЕС населення Червонохресний рух залучив понад 35 млн. доларів США.
1992 рік
Цього ж року згідно розпорядження Кабінету Міністрів України створено Службу розшуку Товариства Червоного Хреста України. Основне завдання Служби розшуку – здійснення заходів по розшуку та відновленню родинних зв’язків, втрачених внаслідок Другої світової війни, інших збройних конфліктів, стихійного лиха, надзвичайних ситуацій та міграції.
1992 рік
Президентом України видано «Указ про Товариство Червоного Хреста України», за яким воно визнається єдиним національним Товариством Червоного Хреста України на території нашої держави, уповноваженим сприяти органам державної влади у їхній діяльності в гуманітарній сфері.
1993 рік
Товариство отримує офіційне визнання Міжнародного Комітету Червоного Хреста у Женеві і стає повноправним членом Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
1999 рік
Верховною Радою України прийнято закон «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні», яким визначені порядок та умови використання і захисту емблем Червоного Хреста і Червоного Півмісяця на території України.
2002 рік
Прийнято Закон України «Про Товариство Червоного Хреста України», яким регулюються відносини, пов’язані з діяльністю Товариства Червоного Хреста України, визначається його правовий статус та правові засади діяльності.
2009 рік
Верховна Рада України ратифікувала ІІІ Додатковий протокол до Женевських Конвенцій 1949 року «Про Червоний Кристал».
2013-2016 роки
Товариство працює в особливому режимі. Створені загони швидкого реагування для надання допомоги постраждалим під час громадського неспокою, особливо в Києві, Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Херсоні, Одесі, Миколаєві, Вінниці і Вінницькій області. Товариство зосереджує роботу на наданні допомоги постраждалим і внутрішньо переміщеним особам із зони збройного конфлікту та Криму, а також продовжує допомагати вразливим категоріям населення. Розвивається напрямок діяльності Товариства з психосоціальної допомоги.
із 2016 року
У Товаристві проходить реформування та організаційний розвиток для посилення основних напрямків діяльності: розвиток волонтерського руху, навчання першій допомозі, реагування на надзвичайні ситуації, поширення знань, спрямованих на захист населення, допомога найуразливішим верствам населення тощо.
2020 рік
Пандемія COVID-19. Товариство мобілізує усі можливі ресурси для протидії його поширенню серед населення. Товариство проводить інформування щодо COVID-19 та вакцинації; робить передачу обладнання та засобів індивідуального захисту до медичних установ, посилено підтримує на час пандемії вразливі верстви населення.
з 24 лютого 2022 року
З початку повномасштабного вторгнення в Україну волонтери й співробітники Товариства Червоного Хреста України майже цілодобово працюють в різних куточках України. Вони доставляють гуманітарну допомогу потребуючим, популяризують знання з першої допомоги й мінної небезпеки, надають психосоціальну підтримку. Загони швидкого реагування виїжджають на місця руйнувань будинків разом з ДСНС України, евакуюють людей та транспортують маломобільних осіб з «гарячих точок», чергують на залізничних вокзалах і пунктах перетину кордону. Місцеві осередки Товариства облаштовують місця для людей, які були вимушені покинути свої домівки та забезпечують їх найнеобхіднішим.
червень 2023 року
6 червня 2023 року впродовж перших годин після підриву Каховської ГЕС загони швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України розпочали спільно з державними службами евакуацію населення. Також надавалася перша допомога, перша психологічна допомога, психосоціальна підтримка, гуманітарна допомога постраждалим, транспортування маломобільних людей. Наразі сили направленні на підтримку постраждалих, ліквідацію наслідків екологічної катастрофи та протидію інфекційних хвороб.