Історія Червоного Хреста України

ІСТОРІЯ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ

Перший осередок Червоного Хреста на території України з’явився в листопаді 1867 року в Сімферополі, другий – у грудні того ж року в Кам’янці-Подільському. З 1880-х років почали з’являтися й осередки Австрійського Червоного Хреста в Галичині та Буковині та Угорського – на Закарпатті.  Як незалежне національне товариство Український Червоний Хрест почав функціонувати щойно після установчого з’їзду 15-18 квітня 1918 року в Києві. Його батьками-засновниками стала група громадських діячів-медиків на чолі з Євменом Лукасевичем і Борисом Матюшенком. А після проголошення незалежності України в 1991 році Товариство Червоного Хреста УРСР здобуло і  міжнародне визнання як повністю незалежне і єдине Товариство Червоного Хреста України.

timeline_pre_loader

1992 рік

Цього ж року згідно розпорядження Кабінету Міністрів України створено Службу розшуку Товариства Червоного Хреста України. Основне завдання Служби розшуку – здійснення заходів по розшуку та відновленню родинних зв’язків, втрачених внаслідок Другої світової війни, інших збройних конфліктів, стихійного лиха, надзвичайних ситуацій та міграції.

1992 рік

Президентом України видано «Указ про Товариство Червоного Хреста України», за яким воно визнається єдиним національним Товариством Червоного Хреста України на території нашої держави, уповноваженим сприяти органам державної влади у їхній діяльності в гуманітарній сфері.