«Тепер я знаю, де знайшов спочинок мій батько»: робота Служби розшуку

«Тепер я знаю, де знайшов спочинок мій батько»: робота Служби розшуку

8 та 9 травня – Дні пам’яті та примирення, 8 травня – Всесвітній день Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Так склалося, що вже 75 років ці дві дати пересічні і, кожен, хто присвятив своє життя Червоному Хресту – служінню людям, полегшенню їх страждань – в ці дні як ніхто інший розуміє прагнення тих дітей, хто шукає місце поховання батьків, загиблих у війні; тих матерів, для яких їх діти лишаються живими попри страшні слова «зник безвісти»… Ми разом з усім українським народом схиляємо наші голови в пам’ять про полеглих та зниклих безвісти під час Другої світової війни.

Ледь не кожна українська родина зазнала втрат у найстрашнішій війні в історії людства. Завдання Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України – допомогти у встановленні долі зниклих безвісти, у пошуку та увічненні пам’яті полеглих воїнів, попри роки та відстані. Навіть сьогодні ми отримуємо листи зі словами : «Добрий день! Допоможіть мені знайти дідуся, який зник у далекому 1941. Можливо, у нього є сім’я…»

Багато років Колодєєва Анастасія Парамонівна жила з надією знайти місце поховання свого батька Олейнікова Парамона Івановича, військовослужбовця, який загинув під час Другої Світової війни. Сьогодні – завдяки співпраці Українського та Польського Червоного Хреста, напередодні Дня пам’яті та примирення, вона отримала від Червоного Хреста у Харкові звістку про місце поховання її батька.

«Теперь я знаю, где нашёл покой мой отец. После окончания карантина я смогу посетить его могилу и поклониться ему, положить горстку родной земли. Вы даже не можете представить, насколько это важно для меня, даже сейчас, ведь, как говорят, не хлебом единым жив человек», – подякувала 82-річна харківчанка співробітнику Служби розшуку Червоного Хреста у Харкові.

В умовах карантину співробітники та волонтери Червоного Хреста надають гуманітарну допомогу самотнім літнім людям. Тож і Анастасія Парамонівна отримала продуктовий набір й зворушливо подякувала за увагу та турботу.

Із листа до Служби розшуку: «Ви повернули мені віру, що є люди, котрі не стають осторонь чужої біди. Доземний уклін Вам і нехай Бог береже Вас!»

Фото надано Харківською обласною організацією
Товариства Червоного Хреста України

Share this post