Що таке воєнний об’єкт і чим він відрізняється від цивільного?

Одним із ключових принципів міжнародного гуманітарного права (МГП) є принцип розрізнення. Він зобов’язує сторони збройного конфлікту завжди розрізняти цивільних осіб і комбатантів, а також цивільні й воєнні об’єкти (військові цілі). Саме тому важливо розуміти, за якими критеріями міжнародне гуманітарне право визначає статус того чи іншого об’єкта.

Що вважається цивільним об’єктом?

Відповідно до статті 52 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій, цивільними є всі об’єкти, які не є воєнними:

«Цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу або репресалій. Цивільними об’єктами є всі ті об’єкти, які не є воєнними об’єктами…».

До цивільних об’єктів належать, зокрема, житлові будинки, школи, лікарні, заклади культури, адміністративні будівлі, об’єкти цивільної інфраструктури та інші об’єкти, що використовуються для цивільних потреб.

Цивільні об’єкти перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права і не можуть бути об’єктом нападу. Водночас у разі сумніву щодо того, чи використовується об’єкт, призначений для цивільних цілей, для ефективної підтримки воєнних дій, вважається, що він використовується для цивільних цілей..

Коли об’єкт вважається воєнним?

Міжнародне гуманітарне право не містить вичерпного переліку воєнних об’єктів. Натомість воно визначає критерії, яким має відповідати такий об’єкт.

Стаття 52 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій визначає, що воєнними є лише ті об’єкти, які:

« …через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу».

Отже, об’єкт вважається воєнним лише за одночасної наявності цих умов. Міжнародне гуманітарне право вимагає, щоб напади спрямовувалися виключно на військові цілі.

Чи може статус об’єкта змінюватися?

Деякі об’єкти можуть використовуватися як у цивільних, так і у воєнних цілях.

Наприклад, міст, автомобільна магістраль або нафтобаза зазвичай є цивільними об’єктами. Проте якщо вони фактично використовуються для забезпечення воєнних дій і відповідають критеріям статті 52 Додаткового протоколу І, вони можуть розглядатися як воєнні об’єкти.

У практиці застосування міжнародного гуманітарного права такі об’єкти часто називають об’єктами подвійного призначення, тобто такими, що можуть одночасно виконувати цивільні та воєнні функції. Водночас навіть якщо об’єкт подвійного призначення відноситься до воєнного, під час планування та здійснення нападу сторони конфлікту зобов’язані дотримуватися принципу пропорційності. Напад, який може спричинити випадкові втрати серед цивільного населення або шкоду цивільним об’єктам, що будуть надмірними порівняно з очікуваною конкретною і безпосередньою воєнною перевагою, МГП забороняє.

«Серед інших належить вважати невибірковими такі види нападів: b) напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об’єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти» (стаття 51 Додаткового протоколу І).

Крім того, навіть у разі нападу на воєнний об’єкт сторони конфлікту повинні вживати всіх практично можливих запобіжних заходів для того, щоб уникнути або звести до мінімуму випадкові втрати серед цивільного населення та шкоду цивільним об’єктам. Такий обов’язок передбачений статтею 57 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій.

Чому важливо відрізняти воєнний об’єкт від цивільного в умовах збройного конфлікту?

Розмежування цивільних і воєнних об’єктів є одним із ключових правил міжнародного гуманітарного права, що забезпечує практичну реалізацію принципу розрізнення та спрямоване на обмеження наслідків збройного конфлікту для цивільного населення.

Український Червоний Хрест продовжує поширювати знання про міжнародне гуманітарне право та пояснювати значення його норм. Підвищення обізнаності з питань МГП сприяє кращому розумінню міжнародно-правових норм, що регулюють захист осіб і об’єктів під час збройних конфліктів.