Хто може нести відповідальність за порушення норм МГП?

Міжнародне гуманітарне право (МГП) встановлює правила, що діють під час збройних конфліктів і захищають осіб, які не беруть або припинили брати участь у бойових діях. Водночас МГП обмежує методи й засоби ведення війни. Порушення цих правил може тягнути за собою індивідуальну кримінальну відповідальність окремих осіб, а також міжнародно-правову відповідальність держав.

Не кожен злочин, вчинений під час війни, є воєнним злочином. Воєнним злочином він стає тоді, коли має зв’язок зі збройним конфліктом, наприклад пов’язаний із бойовими діями, окупацією, статусом потерпілих або діями учасників збройного конфлікту. Саме цей зв’язок відрізняє воєнний злочин від інших кримінальних правопорушень.

Таким чином, умисне вбивство, катування, незаконне позбавлення волі, зґвалтування, розграбування чи незаконне знищення майна можуть бути як загальнокримінальними правопорушеннями, так і воєнними злочинами, якщо вони вчинені під час збройного конфлікту та у зв’язку з ним.

В Україні відповідальність за воєнні злочини передбачена, зокрема, статтею 438 Кримінального кодексу України (КК України) – «Воєнні злочини». За даними Офісу Генерального прокурора, станом на 8 червня 2026 року в Україні зареєстровано 233 968 воєнних злочинів за статтею 438 КК України, вчинених у період повномасштабного вторгнення РФ.

Водночас за порушення міжнародного гуманітарного права відповідальність несуть не лише окремі особи, а й держави.

Кожна держава зобов’язана:

• дотримуватися норм МГП;
• забезпечувати їх дотримання;
• впроваджувати відповідні норми у національне законодавство;
• розслідувати воєнні злочини та, за наявності підстав, здійснювати кримінальне переслідування підозрюваних осіб.

Якщо держава не виконує цих обов’язків або сама порушує норми міжнародного гуманітарного права, вона може нести міжнародно-правову відповідальність.

Особи, причетні до вчинення воєнних злочинів, можуть бути притягнуті до відповідальності як на національному, так і на міжнародному рівнях. Для цього існують відповідні механізми міжнародного кримінального правосуддя. Зокрема, Міжнародний кримінальний суд (МКС) може розглядати справи щодо воєнних злочинів та інших найтяжчих міжнародних злочинів, якщо вони належать до його юрисдикції.

У Римському статуті Міжнародного кримінального суду воєнні злочини визначені через детальний перелік діянь у статті 8 – від умисного вбивства, катувань і нападів на цивільне населення до незаконного знищення майна та нападів на персонал і об’єкти гуманітарних або миротворчих місій, які користуються захистом відповідно до міжнародного гуманітарного права. Станом на сьогодні 125 держав є учасницями Римського статуту МКС. Україна набула статусу держави-учасниці з 1 січня 2025 року. Водночас МКС притягує до відповідальності саме фізичних осіб, а не держави.

Розуміння того, що таке воєнний злочин, є важливим не лише для юристів чи військових. Це допомагає краще усвідомлювати, які дії під час війни заборонені міжнародним правом і чому за найсерйозніші порушення МГП винні можуть бути притягнуті до відповідальності навіть через роки після їх вчинення.