Женевські конвенції і не тільки або які міжнародні договори становлять міжнародне гуманітарне право?

У міжнародному збройному конфлікті, що від 2014 року точиться на території України, часто апелюють до «Женевських конвенцій». Це – збірна назва чотирьох міжнародних багатосторонніх договорів 1949 року, що спрямовані на захист жертв збройних конфліктів. Конвенції є обов’язковими до виконання для держав-учасниць.

Женевські конвенції 1949 року та Додаткові протоколи до них 1977 року (загалом майже 600 статей) являють основні договори в сфері міжнародного гуманітарного права (МГП). Юридичний термін «МГП» має синонім: «право збройних конфліктів», а збройний конфлікт – те, що в суспільстві називають війною.

МГП застосовується виключно під час збройного конфлікту – міжнародного (між двома або більше державами) чи неміжнародного (всередині однієї держави між її збройними силами та антиурядовими формуваннями/збройними групами).

МГП не є чимось новим. Фактично сучасне міжнародне гуманітарне право почало розвиватися ще до Першої світової війни. Поштовх тоді дало ухвалення у 1864 році Женевської конвенції про поліпшення долі поранених на полі бою. Конвенція стала першою багатосторонньою постійно діючою угодою, відкритою для приєднання держав.

За перші двадцять років XXІ століття основні договори в сфері МГП поповнилися, наприклад, Міжнародною конвенцією про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, а також Конвенцією про касетні боєприпаси.