Ветерани Червоного Хреста Луганщини: Марія Сердюк
«С бинтами и ватой,
С дружком автоматом
Сквозь пули, разрывы, пожар,
Не горюя, не труся,
В бой выходит Маруся
Отважный боец – санитар»
Слова из стихотворения Е. А. Долматовского
Закінчивши дворічні курси Червоного Хреста по підготовці медичних працівників, у 1942 році Марія Дмитрівна Сердюк почала свій бойовий шлях в якості санінструктора батальйону морської піхоти.
Дівчина – бойовий моряк, десантник, що прославилася своєю відвагою, улюбленка матросів. Випадок дуже рідкісний, зважаючи на те, що на флоті завжди існувало традиційне упередження проти жінок. Мабуть, Марія Сердюк насправді неабияка людина.
Великий шлях пройшла Марія. З санітарною сумкою вона брала участь у боях під Новоросійськом, більше 100 пораненим десантникам вона надала медичну допомогу. Брала участь в 14 десантних операціях за Новоросійськ, Севастополь, Керч, за міста Болгарії, Румунії, Угорщини, Чехословаччини, тільки у боях за Будапешт Сердюк М.Д. винесла з поля бою 52 тяжкопоранених.
Самовіддані дії медика були відмічені двома орденами Червоної Зірки, шістьма медалями. Поряд з бойовими нагородами вона з честю носить вищу нагороду Червоного Хреста і Червоного Півмісяця медаль «Флоренс Найтингейл» і медаль М. І. Пирогова.
У післявоєнні роки Сердюк М.Д. більше 40 років очолювала Луганський обласний Комітет Червоного Хреста, неодноразово обиралася делегатом з’їздів Товариства.
В ті роки їй доводилося основну увагу приділяти підготовці різних категорій санітарного активу, брати участь в масовому русі підготовки населення прийомам надання першої допомоги, пропагувати донорський рух, вести велику громадську і військово-патріотичну роботу, спрямовану на виконання програм по медичному обслуговуванню інвалідів війни і трудового фронту.
Важко привести повний перелік тих славних і благородних справ, які здійснювалися Марією Дмитрівною за роки роботи в організації Червоного Хреста.
Усі, хто знали Марію Дмитрівну, вимовляють її ім’я з тією ж повагою і гордістю, з якими колись говорили: «наша сестричка» моряки-десантники і солдати – її бойові супутники. Скільки не пройшло років – вона назавжди залишиться для усіх героїчною сестрою милосердя.
Минуло майже 74 роки зі дня Великої Перемоги. В цей день кожен громадянин і перш за все ветерани війни, учасники трудового фронту повертаються в ті воєнні роки, згадують великий шлях незгоди, гіркість втрат бойових друзів та радість воєнних і трудових перемог.