МАЛЕНЬКА ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО ЖИТТЯ. Діяльність Служби розшуку
Маленька Тоня, якій ледве виповнилося 4 рочки, сміється від радості, коли рідні папини руки підкидають її високо під стелю. У 4,5 роки Тоня не розуміла, що твориться навкруги. Мама принесла до дому лист. Це була похоронка на її любимого татуся Івана. Більше Тоня не пам’ятала нічого, вона впала на підлогу, втративши свідомість.
Якби був живий батько, усе життя Тоні, а нині Антоніни Іванівни, могло б скластися по-іншому. Після цієї похоронки життя розділилося на «до» і «після». «До», коли був живий її татусь, коли вони були захищені і було все казково добре і «після», коли під час війни вони з мамою і маленьким молодшим братиком залишилися одні на усьому білому світі. Як голодували, як від голоду пухнув її братик Василь і як їх мама Клавдія Яківна Доній билася одна-одинешенька, щоб не померла з голоду іі сім’я.
Антоніна Іванівна Доній (по-чоловікові Михайлова), колишня маленька дівчинка Тоня, виросла, вийшла заміж і народила двох дітей, але ні на хвилину не забувала свого батька. Як їй його бракувало, вона плакала при кожній згадці про нього. Особливо в поминальні дні і День Перемоги.
Упродовж усього свого життя, приходячи на кладовище до своєї мами і сина, вона завжди думала про батька, де він похований і хто до нього приходить.
У березні 2014 року Антоніна Іванівна звернулася на адресу Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України за допомогою у розшуку могили батька.
У вересні 2017 року з Національного Комітету Товариства Червоного Хреста України прийшов лист про те, що Доній Іван Ісакович, 1915 року народження, загинув 28 грудня 1944 року і захоронений у братській могилі на кладовищі в н.п. Будайорш (Budaors), район Пешт, Угорщина.
Прізвище ДОНІЙ І.І. внесено до списку похованих на вищезазначеному кладовищі.
За станом здоров’я, за віком та і по матеріальних можливостям Антоніна Іванівна ніколи не зможе поїхати до нього, але вона твердо знає, що хоч і дуже далеко, зовсім в іншій країні є місце поховання і плита з ім’ям її батька, а значить, є добрі люди, які принесуть квіти і згадають про тих хто не прийшов з війни.
Миколаївська обласна організація Товариства Червоного Хреста України