Які дії держава-окупант може здійснювати на окупованих територіях?
⇒ Держава-окупант може збирати податки, мито та плату за послуги, встановлені місцевим законодавством від імені окупованої держави, проте вона повинна використовувати такий дохід для організації життя на окупованій території та в її інтересах. ⇒ Окрім забезпечення громадського порядку та безпеки, держава-окупант також несе повну відповідальність за постійне функціонування державних установ та служб на користь населення на окупованій території. ⇒ Вона повинна повною мірою використовувати засоби, доступні їй, щоб забезпечити цивільне населення основними елементами, необхідними для його виживання, такими як продовольчі товари, медичні засоби, одяг і притулок. ⇒ Подібним чином, у співпраці з державними та місцевими організаціями влади, вона повинна забезпечувати й підтримувати діяльність служб надання медичної допомоги, охорону здоров’я, сприяти належному здобуттю освіти.Що каже міжнародне гуманітарне право про депортацію та переміщення цивільних осіб?
Існують ситуації коли держава-окупант вносить зміни в демографічні процеси, які сприяють її територіальним або політичним амбіціям, передусім за допомогою депортації та переміщення населення на окупованій території. ⇒ Четверта Женевська конвенція та звичаєве міжнародне гуманітарне право на сьогодні абсолютно забороняють як індивідуальні, так і масові насильницькі переселення на окупованій території. ⇒ Депортація цивільного населення (включно з особами, які позбавлені волі) з окупованої території, незалежно від мотивів і пункту призначення, також заборонена. ⇒ Однак, для встановлення безпеки населення або з необхідних військових міркувань, може знадобитися повна або часткова евакуація території та може навіть стати неминучим тимчасове переміщення захищених осіб за межі окупованої території. За таких виняткових обставим Україна повинна бути проінформована про це одразу після початку евакуації чи переміщення, а всі залучені особи повинні бути повернуті на свою територію, щойно бойові дії в цьому районі будуть припинені.Що каже міжнародне гуманітарне право про окуповані території?
Зараз частина територій України знаходиться під частковою, або повною окупацією. Фактично, воєнна окупація виникає, коли одна держава вторгається в іншу державу і встановлює військовий контроль над частиною її території або всією територією. ⇒ Стаття 42 Гаазького положення передбачає: «Територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції». ⇒ Існування окупації залежить від від фактичної здатності держави брати на себе de facto урядові функції держави, що окупує, передусім, для забезпечення громадської безпеки та правопорядку, а не від її бажання та готовності це робити. Тому, якщо держава, що встановлює окупаційний режим, фактично не втрачає військового контролю над територією, про яку йдеться, вона не може уникнути своїх зобов’язань за МГП, просто вирішивши не здійснювати ефективний контроль.Чи законно призначати свою владу на окупованих територіях державою-окупантом?
Взагалі, державним посадовим особам та суддям на окупованих території слід дозволити зберегти свій статус і продовжувати виконувати свої обов’язки на службі задля добробуту мешканців без неналежного втручання або залякування. Однак, якщо державні посадові особи та судді утримуються від виконання своїх функцій із міркувань совісті, вони не повинні бути піддані санкціям або заходам примусу чи дискримінації. Але є винятки:- Держава-окупант зберігає за собою право вимагати від державних службовців та суддів виконувати свою роботу, якщо вона є необхідною для забезпечення потреб окупаційної армії або для належного забезпечення населення окупованої країни комунальними послугами, продуктами харчування, житлом, одягом, транспортом та медичними послугами.
- Держава-окупант може дійти висновку, що ефективне виконання своїх обов’язків за МГП вимагає звільнення держслужбовців та організації власної адміністрації та судів.
Де шукати інформацію про військовополонених та зниклих безвісти?
Відповідно до міжнародно гуманітарного права, зокрема ст. 122 Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими (ІІІ) та ст. 136 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни (IV), в Україні було ухвалено рішення про створення Національного інформаційного бюро (НІБ) від 17 березня 2022 року під час засідання Уряду України. ⇒ Національне інформаційне бюро було створено для збору та узагальнення даних про українських військовополонених, загиблих, зниклих безвісти, незаконно затриманих окупантами, у тому числі — з-поміж мирного населення. ⇒ Аналогічне інформаційне бюро було створено і у Російській Федерації, це дозволяє активізувати процес обміну як полоненими, так і тілами загиблих. ⇒ Міжнародний Комітет Червоного Хреста України в силу свого мандату та компетенцій, узгоджує та збирає всю інформацію від сторін збройного конфлікту, а також сприяє обміну такої інформації між бюро двох держав. ТЧХУ не має повноважень для роботи з військовополоненими, але рекомендуємо родинам військовополонених та зниклим безвісти звернутись до НІБ, де вони зможуть отримати всю актуальну інформацію:- за телефоном: 1648
- для дзвінків з-за кордону: +38 (044) 287-81-65
- лист на електронну адресу: nib.uncp.info@gmail.com.
Червоний хрест – це медичний символ, правильно? Його може використовувати, скажімо, будь-яка аптека?
Ні. Червоний хрест на білому тлі було обрано засновниками Міжнародного комітету допомоги пораненим військовим на Женевській конференції в жовтні 1863 року як символ, який мав наноситися на нарукавні пов’язки лікарів на полі бою та забезпечувати їх нейтральний статус, захищаючи медичних працівників від вогню з боку протиборчих сторін. Тож червоний хрест від початку виконував захисну функцію. Але за аналогією з польовими медиками його дуже швидко почали використовувати й інші медичні та навколомедичні установи не лише на фронтах війн, а й у тилу, аж до аптек та інших крамниць. Однак таке розширене тлумачення червоного хреста як просто медичного символу суперечило позиції Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, який наполягав і наполягає на тому, що символ Червоного Хреста (як і Червоного Півмісяця та Червоного Кристала) має застосовуватися винятково з метою захисту людини чи об’єкта від воєнного нападу, а будь-яке інше застосування, в тому числі комерційне, підриває цю єдину функцію червонохресної емблеми. Ці погляди знайшли відображення і в Женевських конвенціях та національному законодавстві. У тому числі й українському: Закон України “Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні” та Кримінальний кодекс України. Ці документи забороняють будь-яке неправомірне використання червонохресної емблеми. Це стосується, в тому числі, й пов’язаних з медициною об’єктів, які не належать до Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та не перебувають під загрозою воєнного нападу. Екстрена медична допомога, аптеки, медичні пункти установ тощо можуть натомість використовувати справді медичні символи, спеціально розроблені для їхніх потреб: синю “зірку життя”, зелений хрест з кадуцеєм тощо. Якщо Ви помітили на будівлі, транспортному засобі, людині тощо, які не відносяться до Міжнародному Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, явно неправомірне використання емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця або Червоного Кристала, будь ласка, надішліть лист на е-mail: national@redcross.org, ihl@redcross.org.ua або зверніться на офіційну сторінку в соціальній мережі – https://www.facebook.com/RedCrossUkraine/Червоний хрест – це релігійний символ?
Ні. Насправді достеменно невідомо, чим саме керувалися засновники Міжнародного Комітету Червоного Хреста, обираючи у жовтні 1863 року в Женеві саме цей символ для захисту людей, які надавали допомогу пораненим бійцям на полі бою. Офіційна версія Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця щодо тлумачення символу Червоного Хреста, однак, незмінна вже понад сто років: червоний хрест на білому тлі є лише інвертованою версією швейцарського прапора (що, як відомо, являє собою білий хрест на червоному тлі) на знак особливих заслуг Швейцарії, як батьківщини Міжнародного Руху. Тому червоний хрест на білому тлі не має релігійного чи конфесійного значення. Наразі червоним хрестом, як емблемою, користуються 157 зі 192 національних товариств Міжнародного Руху у всьому світі, в тому числі і країни, де християнство не є панівною релігією.Хто може використовувати символи Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала?
Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця має виключне право на використання емблеми, прапора, розпізнавальних знаків та найменування Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала. Використання емблеми особами, не уповноваженими робити це, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України згідно вимог Закону України «Про використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні».
Що таке міжнародне гуманітарне право (МГП)?
Міжнародне гуманітарне право (МГП) – галузь міжнародного права, головна мета якої полягає в гуманізації ведення військових дій та полегшення страждань жертв війни. МГП застосовується в ситуаціях збройних конфліктів, як міжнародних, так і внутрішніх. Запитання з приводу МГП ви можете адресувати координатору з міжнародного гуманітарного права Товариства: ihl@redcross.org.ua.