«Не уявляю, як можна бездіяти, спостерігаючи за тим, як прості люди потребують допомоги»

«Не уявляю, як можна бездіяти, спостерігаючи за тим, як прості люди потребують допомоги»

Розповідає Артем, волонтер Лиманської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України.

Хлопець долучився до Червоного Хреста України на початку війни і є волонтером Лиманської міськрайонної організації. Зі сміхом Артем зізнається, що у нього синдром «Чіп і Дейл поспішають на допомогу», тобто у будь-який момент, незалежно від дня і ночі, хлопець готовий надавати допомогу потребуючим.

«Сьогодні у нашому місті дещо неспокійно – мешканці стурбовані, – розповідає хлопець. Незважаючи на небезпеку, Артем допомагає людям. – Мені вдається адресно доставляти продуктові набори літнім людям у своєму мікрорайоні».

За час волонтерства Артему вдалося побачити багато хоробрих, самовідданих людей. «Вони вірять у добро і хочуть ним поділитися. Такими я вважаю своїх батьків, які завжди готові допомогти нужденним, і команду Лиманської міськрайонної організації Червоного Хреста України». Хлопець продовжує волонтерити й разом з організацією підтримувати населення Донецької області, яке постраждало від війни.