«Не уявляю, як можна бездіяти, спостерігаючи за тим, як прості люди потребують допомоги»
Розповідає Артем, волонтер Лиманської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України.
Хлопець долучився до Червоного Хреста України на початку війни і є волонтером Лиманської міськрайонної організації. Зі сміхом Артем зізнається, що у нього синдром «Чіп і Дейл поспішають на допомогу», тобто у будь-який момент, незалежно від дня і ночі, хлопець готовий надавати допомогу потребуючим.
«Сьогодні у нашому місті дещо неспокійно – мешканці стурбовані, – розповідає хлопець. Незважаючи на небезпеку, Артем допомагає людям. – Мені вдається адресно доставляти продуктові набори літнім людям у своєму мікрорайоні».
За час волонтерства Артему вдалося побачити багато хоробрих, самовідданих людей. «Вони вірять у добро і хочуть ним поділитися. Такими я вважаю своїх батьків, які завжди готові допомогти нужденним, і команду Лиманської міськрайонної організації Червоного Хреста України». Хлопець продовжує волонтерити й разом з організацією підтримувати населення Донецької області, яке постраждало від війни.