Історія

Розпорядженням Голови ТЧХУ Усіченка І.Г. 1 червня 1992 р. в Національному комітеті створено відділ розшуку.(«Про створення відділу (служби) розшуку», №25 від 01.06.1992р.)

«Положення про відділ розшуку НК ТЧХУ» затверджено Президією ТЧХУ 14.08.1992 р.

Штат Служби розшуку складається з 4 осіб: керівник і 3 спеціалісти.

Розпорядженнями Голів обласних організацій Товариства призначено відповідальних за розшукову діяльність в кожній області.

Перший керівник Служби розшуку Борис Єненко здійснив візит до Центру розшуку та інформації Російського Червоного Хреста (ЦРІ РОЧХ) для ознайомлення з методологією розшукової діяльності.

Поштою та залізницею отримано перші пакунки із запитами по розшуку, що стосуються України, які ЦРІ РОЧХ перестав опрацьовувати з початку 1992р.

Технічне оснащення Служби розшуку – лише 3 друкарські машинки «Ятрань», проте нестримний ентузіазм працівників допомагає налагодити роботу по відновленню родинних зв’язків (ВРЗ), втрачених як внаслідок Другої світової війни, в результаті якої Україна зазнала тяжких втрат, так і внаслідок сучасних збройних конфліктів у світі….

Попри обмеженість людських ресурсів та технічних засобів українські громадяни отримують від Служби розшуку близько 200 довідок щомісяця для відвідування військових поховань рідних за кордоном.

Із листа до Служби розшуку: „Благаю Вас! Допоможіть мені розшукати мого любого синочка, якого вкрала у мене жорстока війна. Мені вже 101 рік, але я сподіваюся з Вашою допомогою розшукати відомості про мою дитину. До останніх своїх днів буду жити надією дізнатися що-небудь про нього. Буду молитися Богові за Вас!”

Розпочато накопичування методичних та інформаційних матеріалів. Перша картотека Служби розшуку розміщується в коробці з-під взуття.

За три перших місяці існування Служби розшуку надійшло 2 233 запити від громадян України та 92 – з партнерських служб розшуку з-за кордону. По 1370 зверненням запитувачі отримали результат.

Кількість звернень до Служби розшуку постійно зростає.

Восени 1992 р. відбувся перший візит до Служби розшуку керівника Міжнародної Служби Розшуку п. Ч-К. Бідермана та керівника Служби розшуку Червоного Хреста Німеччини – п.К. Міттермайєра.

Листопад 1992 р. – візит до Служби розшуку ТЧХУ Віолен Доньї, координатора МКЧХ з діяльності служб розшуку країн колишнього СРСР.

Здійснено обмін Програмами діяльності зі Службами розшуку Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі, Чехословаччини, Угорщини та США.

Участь в роботі першого Круглого столу, організованому МКЧХ в Москві, для керівників Служб розшуку країн колишнього СРСР. Представники служб розшуку з Німеччини, Польщі, США, Швейцарії Росії поділилися досвідом роботи з розшуку з молодими коллегами.

Колектив Служби розшуку поповнився 3 новими співробітниками.

Із роздумів Людмили Обухової, співробітника Служби розшуку. «Что для меня моя работа – обязанность или призвание? 25 лет назад, когда Служба розыска делала свои первые шаги, и когда я только пришла работать в Красный Крест, когда вопросов было больше, чем ответов на них, я, возможно, и сказала бы, что разыскивать людей – лишь моя обязанность. Но не сейчас! Сегодня я считаю эту кропотливую, часто рутинную работу своим призванием. И это – не громкие слова. Разве можно остаться равнодушным к таким словам, которые звучат, как крик души: “Вы – наша последняя надежда! Помогите найти…”  Или слова благодарности: “Спасибо, за то, что Вы есть, и за то, что Вы сделали для нас!” В каждом из писем, которые проходят через наши руки – просьбы, мольбы, отчаяние, боль, горечь утрат, и …. вера. Вера в то, что Красный Крест поможет. А чем сильнее вера в нас, и чем больше надежд на нашу помощь, тем сильнее чувство сопричастности к гуманнейшей миссии по облегчению страданий людей, тем выше мера ответственности».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України за № 694 від 07.09.1993р. МЗС України, МВС України, СБУ та Головархіву України доручено всебічно сприяти Службі розшуку ТЧХУ у її роботі. Міністерству фінансів України – передбачити у державному бюджеті асигнування на утримання Служби розшуку ТЧХУ.

Співробітники Служби розшуку провели зустрічі з представниками МВС України та СБУ: знайомство з архівними фондами, налагодження партнерства.

Уряд Німеччини розпочав виплату компенсацій за перебування на примусових роботах під час Другої світової війни. Запити від громадян України про розшук документів, які підтверджують факт примусових робіт, та відповіді Міжнародної Служби Розшуку сягнули декількох тисяч.

Із листа до Служби розшуку: „Буду безмежно вдячна Вам, працівникам Служби розшуку, якщо Ви допоможете мені з’ясувати долю моєї сестрички, яку фашисти забрали до Німеччини в роки війни. Я про неї більше ніколи не чула. Шукаю її все своє життя”.

З позитивним результатом відпрацьовано близько 2000 справ: це і встановлення долі безвісти зниклих осіб чи депортованих на примусові роботи, і розшук місць поховань та увічнення пам’яті полеглих під час Другої світової війни, і розшук документів про перебування в концтаборах, полоні, на примусових роботах тощо. Неможливо перерахувати всі позитивно завершені справи, головне – члени багатьох родин дізнались про долю рідних, відновили зв’язок.

Як приклад результатів діяльності у 1993р.: за допомогою Служби розшуку пані Віра , громадянка США, яка у 1941р. була депортована до Німеччини, а після закінчення війни мешкала у США, відновила зв’язок зі своїми братом та сестрою, які мешкали на Полтавщині. Петер, який народився в Німеччині в часи ДСВ і мешкає там до цього часу, шукав свою матір в Україні – на жаль, вона вже померла на той час, та він знайшов свого зведеного брата. За сприяння Червоного Хреста пан Микола Т. з Великобританії, який у 18-річному віці був вивезений до Німеччини, а після війни проживав у Англії, знайшов на Івано-Франківщині двох свої молодших братів й зустрівся з ними на рідній землі.

Із листа до Служби розшуку: „Спасибі Вам, що Ви є на білому світі. Без Вашої допомоги ми б ніколи не змогли знайти одна одну. Я ніколи б не почула про мою рідненьку сестричку”.

Такі прості слова – слова подяки, але вони  дають натхнення в роботі та розуміння високого призначення в житті.

Родини зниклих безвісти під час Другої світової війни все ще страждають від «невизначеної втрати». Кожен їх день сповнений надії, що нарешті прийде звістка про долю їх рідних – живий чи загинув, мешкає  в іншій країні чи похоронений. Майже 50 років тому скінчилась Друга світова війна – майже 50 років  їх життя супроводжують спогади, які вони прагнуть розділити, адже невизначеність – занадто важкий тягар для однієї людини.  Потік звернень до Служби розшуку збільшується – українські громадяни вже обізнано йдуть до Червоного Хреста України.

Прийнято рішення збільшити чисельність працівників Служби розшуку у відповідь на значний об’єм роботи. Колектив Служби  розшуку налічує 10 осіб.

Розпочато формування комп’ютерної Бази даних «Пошук», в перший комп’ютер Служби розшуку вводиться накопичена інформація.

Керівник Служби розшуку  2 червня 1994 р. приймає активну участь у роботі Круглого столу Служб розшуку країн Прибалтики, Молдови, Білорусі, України та Росії, який проходить у Москві. Розроблено механізм співпраці служб розшуку національних товариств та ЦА МО РФ з питань встановлення долі чи місць поховання військовослужбовців Радянської Армії, зниклих безвісти та загиблих під час Другої Світової війни.

Із листа до Служби розшуку ТЧХУ з Великобританії: «Я Александра Дідик… вроджена в Київській області в 1926 р.. Мене забрали німці до Німеччини в 1942 році в квітні місяці і тоді я розпрощалась із своїм братом, котрий остався ще маленьким…Я б дуже рада була, щоб Ви мені його розшукали…»

6 вересня 1994 р. відбувся візит до Служби розшуку п. Манфреда Блума, Керівника Служби розшуку Німецького Червоного Хреста.

Налагоджено співробітництво з Товариствами Червоного Півмісяця Афганістану та Пакистану та внесено пропозиції по співпраці з питань з’ясування долі полонених та зниклих безвісти під час війни в Афганістані наших співвітчизників.

У 1994 р. розглянуто 12 808 звернень громадян та установ з питань розшуку, з них 687 надійшло з-за кордону.  Близько 1300 справ завершено з позитивним результатом.

Для людини сторонньої словосполучення  «позитивний результат» – лише цифри, відсотки, показники… Для співробітників Служби та людей, які до них звернулись  – це сльози радості при зустрічі чи листуванні членів родини, роз’єднаних у вирі Другої світової війни, які завдяки роботі Служби розшуку почули чи побачили один одного; це сотні дітей війни – безбатченків, які змогли нарешті дізнатись, де поховані їх батьки, загиблі у боротьбі з нацизмом, й поклонитись на їх могилах у далекій Німеччині, Польщі, Словаччині…; це пауза в телефонній розмові – пауза, яка дзвенить сльозами, при повідомленні 60-річній жінці, брат якої вважався зниклим безвісти в роки війни: «Нам вдалось встановити долю Вашого брата – він мешкає у Британії за адресою…».

Із справи в Службі розшуку. Наприкінці 1993 р. до Служби розшуку надійшов запит від Британського Червоного Хреста про розшук членів родини Било/Біло в Україні – своїх батьків та трьох братів розшукує громадянин Британії. Як місце їх проживання до 1941 р. вказані «Тернолія» та «Золомнікіі», а потім – «вивезені до Сибіру»… На той час функції  google виконували друковані довідники населених пунктів – шляхом їх вивчення співробітники припустили, що мова йде про Тернопіль та Золотники. Розпочалось традиційне для цього часу листування з Адресно-довідковими бюро, Управліннями внутрішніх справ, сільськими радами.  Кропітка робота  принесла не лише «позитивний результат» – Дмитро Било, 1918 р.н., уродженець Тернопільщини, а нині громадянин Британії, який вважався зниклим безвісти у 1944 р., знайшов свою родину, яку в травні 1941 р. виселили в Казахстан. Його батьки там і померли в 1942 р., молодші  брати  Лука, 1920 р.н., та Михайло, 1934 р.н., лишились в Казахстані, а старший брат Василь помер у с.Золотники Тернопільської обл. у 1959 р.

Родину Било було реабілітовано у 1994 р., наприкінці того ж року Дмитро Било з Британії повідомив, що він щасливий знову віднайти свою родину в Україні та Казахстані.

До Австралії та Словаччини направлено пропозиції щодо співробітництва та здійснено обмін програмами діяльності.

Вересень 1995р. – зустріч та налагодження співробітництва з Асоціацією єврейських організацій та спільнот України.

Із справи в Службі розшуку: «Пошук був ускладнений тим, що подія мала місце понад 55 років тому. Прийшлося опитати багато жителів похилого віку міста Рогатин. Міщани стверджують, що Мендель Шенкін загинув під час першого Голокосту в м. Рогатин 20 березня 1942 р. Тоді фашисти зігнали до центру міста понад 3 000 чоловік, довго тримали їх на морозі, а потім вивезли за місто і розстріляли. Дітей кидали до ями живцем. Подібні криваві акції проводили ще тричі: 21 вересня, 8 грудня 1942 р. та 6 липня 1943 р. Усього загинуло 10 800 чоловік.”

Жовтень 1995р.  Керівник Служби розшуку Руфіна Шклярова та провідний спеціаліст Людмила Тавровська відвідали з робочим візитом Німецький Червоний Хрест. Триденний візит до Служби розшуку Німецького ЧХ у м. Мюнхен дозволив ознайомитись з накопиченими німецькими колегами архівними матеріалами, принципами архівації та мікрофільмування, обговорити модель співробітництва служб розшуку Українського та Німецького Червоного Хреста.

За скупою статистикою,  з 1941 р. по 1944 р. з України було вивезено на примусові роботи 2,4 млн., це 48% від депортованих на примусові роботи з усіх окупованих районів СРСР. Забирали наймолодших, найцінніших. Лише з Києва було вивезено близько 100 тис. чоловік, а з Київської області – 450 тис. чоловік. Нацистами було створено близько 20 тис. таборів примусової праці на території Німеччини та окупованих країн. Близько 200 тис. українців з різних причин не повернулись на батьківщину – доля закинула їх до США, Великобританії, Канади, Бельгії, Польщі тощо. Доля тисяч із них невідома до цього часу.

Діяльність у цифрах: у 1995 р. розглянуто 14 921 звернень, в тому числі близько 3000  – від Національних товариств та іноземних громадян.  Близько 1000 справ завершено з позитивним результатом.

В архіві Служби розшуку Товариства є різні справи. Можливо, це звучить пишномовно, проте найчастіше в історіях, викладених у зверненнях до Служби розшуку, мова йде про подвиг – якщо не військовий, то людський. Ця історія водночас печальна і прекрасна – вона про війну, кохання та відданість…  (Посилання на статтю Медальон спогадів_1995).

Розроблено методичні рекомендації щодо роботи з документами та організації особистого прийому громадян в обласних організаціях ТЧХУ.

Партнерами Служби розшуку ТЧХУ є відповідні структури у понад 40 національних товариствах Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

Cтворено локальну комп’ютерну мережу та розпочату розробку відповідного програмного забезпечення, призначеного для зберігання інформації, яке в майбутньому буде надавати змогу проводити перевірку наявної інформації, реєстрацію нових даних, додавати інформацію в ході обробки запитів, готувати  звіти.

Служба розшуку надає допомогу в розшуку рідних та підтримці родинних зв’язків, втрачених внаслідок сучасних збройних конфліктів (Абхазія, Чечня, Югославія, Сомалі, Руанда тощо).

Продовжується робота по розшуку документів, які підтверджують факт перебування під час ДСВ в нацистських концтаборах, гетто, на примусових роботах в Німеччині та окупованих нею територіях.

За сприяння ТЧХУ у співпраці з Комітетом ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах при Президенті України, МЗС України військовополонений В.Дубіна зустрівся з рідними на Дніпропетровщині.

Від Німецького Червоного Хреста отримано 38 томів архівних матеріалів, що стосуються 340 тис. радянських громадян, загиблих та похованих на території Західної Німеччини.

Діяльність  у цифрах: 1992-1996 р.р.

– до Служби розшуку надійшло 24 751 звернень.

– встановлено місце поховання  2306 українських воїнів, полеглих під час ДСВ, видано понад 5 тис. довідок

– опрацьовано 19 500 документів щодо перебування українських громадян на примусових роботах чи в концтаборах під час ДСВ, які надійшли з Міжнародної Служби Розшуку

– у 1996 р. одержано та передано рідним і близьким 861 Послання Червоного Хреста

  “На свете есть расстояния…”

Такої концентрації болі, відчаю та горя мені не доводилося відчувати. Біль просочується звідусіль немов туман на сході сонця – від нього не можна сховатися, він проникає в тебе з кожним подихом, через кожну клітину твого тіла. І справа не в сльозах, криках чи мольбах про допомогу. Біль був у самій сутності матері: у тремтінні її рук, подібних крилам пораненої птахи, у погляді її очей – погляді, який ввібрав у себе тисячолітнє горе матері, яка може втратити дитину. Біль вибухав мільярдами часточок горя у тихій сльозині батька на зморщеній щоці, у зведених судоминами кулаках брата.

Біль проникав звідусіль і зростав, зростав, зростав  у тобі немов пухлина, пускаючи метастази все глибше у твою душу, у  все твоя життя. Він давив у грудях, не давав вільно дихати, застилав погляд сльозами, заполоняв голову німим криком – і вже в тебе починали тремтіти руки і котитися сльози.

Той, хто ніколи не знав зубного болю, не може зрозуміти людину, яка страждає від нього. Він може співчувати, уявляти, як це – але не відчувати. Той, хто не втрачав близьку людину – без попередження, зненацька, неочікувано – не може навіть уявити страждання матері та батька, які втратили сина, страждання дружини, чий чоловік зник безвісти.

Сотні родин – один великий біль, який огорнув всю Україну з 2014 року. Біль, який з кожним днем, місяцем та роком виморожує душу, поглинає тіло, забирає життя… Біль, який назавжди поселився в співробітниках СР після зустрічей з родинами, чиї рідні зникли безвісти під час збройного конфлікту в Україні.

«Мені здається, що якщо я  дізнаюсь, що мій безвісти зниклий батько загинув, він буде не таким самотнім в своїй невідомій могилі. І сподіваюсь, що всі воїни, які не повернулись з війни, не залишаться без молитв»

Зник безвісти – два слова, які асоціювались з Другою світовою війною, з 2014 року стали страшними буднями для українців. В буденну лексику ввійшли нові слова, значення яких зрозуміле для кожного жителя України – майдан, АТО, війна. ..

Події кінця 2013 року стали своєрідним Рубіконом для СР ТЧХУ.

Факторами впливу, які обумовили діяльність служби розшуку, є продовження військового конфлікту; значна кількість неідентифікованих останків загиблих; відсутність доступу на територію конфлікту; складний психологічний стан членів родини зниклих безвісти, загиблих, затриманих.

Людмила втратила зв’язок із сином, військовослужбовцем ЗСУ,  наприкінці серпня 2014р. після Іловайської трагедії. Вона звернулась із заявою в усі державні структури, до волонтерів, громадських організацій. Відповіді надходили, проте їх зміст весь час змінювався: зник безвісти, в полоні, загинув, шукаємо. А згодом надійшла відповідь «збіг результатів  експертизи зразків матері зі зразками ДНК-профілю одного із загиблих 99,9%. Особисті речі, які знаходились разом з останками загиблого, Людмила не впізнала та зазначила численні розбіжності біометричних параметрів загиблого та її сина. «Продовжуйте шукати мого сина», – плаче Людмила.

Експерти МКЧХ проводять для співробітників СР ТЧХУ інформаційні сесії на тему особливостей роботи з людськими останками, проведення ДНК-експертиз; процедури проведення експертизи в ситуації, що склалась в Україні; актуального стану цього питання в Україні по обидва боки конфлікту.

Кожних два місяці протягом двох років вона приїздить до обласного центру та йде до офісу Червоного Хреста – можливо, щось встановили про її сина… Відчай огортає весь її образ: жінка, якій немає 50 років виглядає 70-літньою, тремтливі вуста та очі, наповнені сльозами, у погляді – безмежна печаль й надія побачити сина – нехай востаннє, але свого єдиного сина. Німе питання в погляді, який перевертає душу: «Адже ви допоможете?», і кожного разу відповідь: «Ми робимо все від нас залежне, тримайтесь…» 

Варто зазначити, що встановлення долі осіб зниклих безвісти, як правило, носить довготривалий характер та потребує постійної підтримки контакту із запитувачем як з метою обміну інформацією, так і задля психологічної підтримки. Зазначений фактор підтвердив необхідність виділення такого виду діяльності як психосоціальний супровід членів родин, чиї рідні зникли безвісти. Співробітники СР взяли участь у тренінгах з психосоціальної підтримки (програма Данського ЧХ, тренер з МФ ЧХ/ЧП).

За результатами проведеного співробітниками Служби розшуку у квітні-травні 2016р. опитування членів родин, чиї рідні зникли безвісти внаслідок збройного конфлікту на сході України, стає зрозумілою важливість психосоціальної підтримки: ця діяльність є важливим фактором, який дозволяє членам родин, які втратили зв’язок з рідними, відчувати себе членом спільноти та позитивно впливає на їх загальний стан (полегшення психологічного, емоційного, і, як наслідок – фізичного стану, є вагомим чинником підтримки соціального здоров’я суспільства).

Відповідно до статистичних показників діяльності ТЧХУ з ВРЗ у 2014-2016р.р. та аналізу звернень у зв’язку зі збройним конфліктом на сході України спостерігаються наступні тенденції.

• Звернення до ТЧХУ у 2014р. з питань ВРЗ у зв’язку зі збройним конфліктом в Україні в основній частині стосувались розшуку військовослужбовців ЗСУ та добровольчих формувань. Відповідно, кількісні показники оформлених в обласних організаціях звернень мають географічний характер, який пов’язаний з локацією базування військових формувань ЗСУ: найбільша кількість звернень надійшла з Дніпропетровської, Житомирської, Волинської, Кіровоградської, Харківської та Львівської ОО ОТЧХУ.
• У 2015р., як і в 2016р. акцент з ВРЗ у зв’язку зі збройним конфліктом в Україні змістився на встановлення долі цивільних осіб. При цьому слід зазначити якісні зміни групи  бенефіціарів послуг з ВРЗ:
• ВПО, які втратили зв’язок з членами родин у зв’язку зі збройним конфліктом в Україні;
• мешканці на території України поблизу лінії зіткнення;
• громадяни України та інших країн (запити з партнерських Національних товариств ЧХ/ЧП), які втратили зв’язок з рідними, що постійно проживали на території, тимчасово неконтрольованій українською владою;
• в меншій кількості надходять звернення щодо встановлення долі військовослужбовців, зниклих безвісти, або ж щодо відновлення та підтримки родинних зв’язків з рідними, які перебувають у затриманні по обидва боки конфлікту.

Станом на 4 травня 2016 р. за даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласної та Київської міської адміністрацій зареєстровано 1 783 361 переселенців або 1 441 324 сімей з Донбасу та Криму (http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article?art_id=188646&cat_id=107177)

Безперечно, діяльність з психосоціальної підтримки більш ефективно може здійснювати працівник, який територіально знаходиться ближче до запитувача. З урахуванням цього факту, у 2015-2016р.р. було розроблено модулі та проведено навчання 170 співробітників підвідомчих організацій ТЧХУ ВРЗ-роботі у зв’язку зі збройним конфліктом та навикам надання ПСП.

Співробітниками Служби розшуку адаптовано до сьогоднішньої ситуації в Україні  Посібник «Втрачені зв’язки: психосоціальна підтримка людей, які втратили зв’язок з членами своєї родини». В Посібнику освітлена діяльність з ВРЗ, яку здійснює СР ТЧХУ, розглянуто наслідки для членів родин, які втратили зв’язок з рідними внаслідок збройного конфлікту на сході України та способи надання психосоціальної підтримки родинам. При підготовці видань використано матеріали із практики СР, напрацьовані в 2014-2016р.р. при наданні допомоги членам родин, які втратили зв’язок внаслідок збройного конфлікту на сході України.

Практичний посібник “Втрачені зв’язки. Психосоціальна підтримка людей, які втратили зв’язок з членами своєї родини” (російська мова, PDF)

Водночас лишається на високому рівні витребуваність послуг з розшуку рідних та ВРЗ у зв’язку з Другою світовою війною та її наслідками . Варто зазначити що ця діяльність є важливою як для громадян України (з огляду на історичний контекст), так і для партнерських Національних товариств ЧХ/ ЧП, адже жодна із державних структур в Україні не надає послуги такого роду.

 «З надією через роки» 

«Крізь тернії до рідної душі» 

«… Щиро Вам вдячний за те, що допомогли розшукати мого брата – Ви мені зробили велику втіху на старість літ! Я вже втратив надію почути якусь звістку про нього. Завдяки Вашим пошукам я маю можливість вперше за 72 роки почути свого брата, зняти тягар невідомості з серця. Ви повернули мені віру, що є люди, котрі не стають осторонь чужої біди. Доземний уклін Вам і нехай Бог береже Вас!»

Розшукуючи тітку, яка не повернулася з Німеччини після завершення війни, киянка знайшла двоюрідних братів та сестру у Франції

З жовтня 2016 року до кінця лютого 2017 року для обізнаності громадян, чиї рідні зникли у зв’язку з конфліктом на Донбасі, МКЧХ запровадив роботу гарячої лінії. Звернення, отримані співробітниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста, передавались для подальшої роботи Службі розшуку Товариства Червоного Хреста України. За цей час ми провели роботу з 175 громадянами, які звернулися до Червоного Хреста за допомогою через втрату зв’язку з рідними, по 73 зверненням розпочато розшук та відкриті пошукові справи. До цієї діяльності активно залучалися всі ланки Всеукраїнської мережі Товариства Червоного Хреста України з відновлення родинних зв’язків: як співробітники обласного і районного рівнів, так і волонтери. Вони зустрічались з потенційними бенефіціарами Служби розшуку, щоб отримати від них детальну інформацію про обставини, що призвели до втрати зв’язку з рідними, допомогти їм заповнити анкету. Завдяки спільним зусиллям працівників та волонтерів Товариства Червоного Хреста України 15 родин возз’єднались. Але над багатьма справами ми продовжуємо наполегливо працювати, а звернення продовжують надходити…

«Віддай людині крихітку себе.
За це душа поповнюється світлом»

Протягом 2018-2021 років продовжувалася як стандартна діяльність Служби розшуку, так і робота з відновлення родинних зв’язків (ВРЗ) в умовах війни в Україні.

У роботі Служби розшуку протягом цих років зберігається тенденція звернень щодо з’ясування долі рідних внаслідок Другої світової війни (близько 55-60%) та через нерегульовану міграцію в мирний час (соціальний розшук). Кількість звернень через війну в Україні складає від 6 до 9%.

Загалом у період з 2018 по 2021 рік в Службі розшуку було опрацьовано близько 12 000 звернень щодо розшуку та ВРЗ, на які було надано відповіді з рекомендаціями або з перенаправленням до інших компетентних установ. У відповідь на майже 3 000 звернень було відкрито розшукові справи. В результаті здійснення розшукових заходів роботу над 3 100 справами було завершено. З них у 854 випадках справи були закриті з позитивним результатом — вдалося встановити долі зниклих безвісти осіб.

Станом на початок 2018 року база даних Служби розшуку налічувала вже більше 110 000 справ. Створена в 1993 році алфавітно-інформаційна картотека наприкінці 2018 року містила 309 849 інформаційних одиниць, а станом на початок 2020 року налічувала 313 614 інформаційних одиниць.

У цей період Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (Міжнародний рух) працює над реалізацією нової «Стратегії 2020-2025» для діяльності з ВРЗ, яка стала орієнтиром розвитку Служб розшуку Національних товариств Глобальної мережі з відновлення родинних зв’язків. Служба розшуку Українського Червоного Хреста, як дієвий і повноправний член Глобальної мережі з відновлення родинних зв’язків, підтримала ініціативи партнерів по Міжнародному руху і, маючи достатньо власного досвіду та знань, працювала задля успішної імплементації ВРЗ Стратегії на національному рівні.

У зазначений період в роботі Служби розшуку активно використовується запроваджений в Глобальній ВРЗ мережі головний інформаційний ресурс для внутрішнього інформування партнерів щодо програм діяльності національних товариств Міжнародного руху з метою реагування на збройні конфлікти (Flextranet.familylinks.icrc.org), який постійно оновлюється у зв’язку зі зміною контексту в тій чи іншій країні. На цьому ресурсі також розміщена інформація про програмну діяльність нашої Служби розшуку.

У 2019 році на 33-тій Міжнародній конференції в Женеві країнами-підписантами Женевських конвенцій і національними товариствами була прийнята шоста або VI резолюція щодо дотримання конфіденційності і забезпечення захисту персональних даних. З метою реалізації цієї резолюції Президією Правління Українського Червоного Хреста затверджено важливий документ для подальшої діяльності Служби розшуку – Політика захисту персональних даних. З цією ж метою Глобальною мережею з ВРЗ було вдосконалено формат співпраці між партнерами Міжнародного руху. Було впроваджено використання нової захищеної платформи для безпечного обміну файлами з персональною інформацією «Secure File Exchange» (SFE), до якої доєдналась і наша Служба розшуку.

Водночас в Глобальній мережі з ВРЗ розроблено та успішно впроваджено новий програмний продукт – БД «Famity Links Answers» (FLA) – єдину уніфіковану платформу, що дозволяє ефективно співпрацювати з партнерськими службами розшуку Міжнародного руху.

Для моніторингу, оцінки прогресу виконання ВРЗ Стратегії на 2020-2025 роки та для консолідації глобальної інформації у сфері ВРЗ Центральне Агентство з розшуку Центрального Агентства з розшуку МКЧХ (ЦАР МКЧХ) з 2021 року проводить щорічне опитування учасників Глобальної мережі родинних зв’язків (Global RFL Statistics). Оцінка проводиться серед 145 національних товариств у світі по 6 стандартним показникам надання якісних послуг з ВРЗ. Наша Служба розшуку була оцінена на високому рівні (3,2 бали з максимальних 4,0).

Задля дотримання Стратегії Руху у сфері ВРЗ, на підставі стратегічних цілей, спрямованих на розвиток служб розшуку Руху до 2025 року, і з урахуванням контексту ВРЗ потреб через війну в Україні, пріоритетною для Служби розшуку залишається робота з обробки запитів від членів родин зниклих безвісти. Завдяки наявності кваліфікованого персоналу, набутого досвіду та власних напрацювань Службою розшуку здійснюється активна робота на користь цих отримувачів допомоги.

Обрис діяльності Служби розшуку 2018-2021 роки:

1. Продовжується програмна діяльність з розшуку у зв’язку з наслідками Другої світової війни та на користь затриманих нерегулярних мігрантів, враховуючи значні потреби громадян у розшуку в нашому регіоні.
2. Адаптована робота Служби розшуку у відповідь на виклики внаслідок війни в Україні.
3. Розбудовується система реагування на потреби громадян у розшуку.
4. Налагоджується робота Всеукраїнської мережі Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця з ВРЗ:

• 5 фахівців Служби розшуку переведені для роботи в регіони, в яких виявлена найбільша потреба в послугах з ВРЗ: Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Харківську і Львівську області;
• активно залучаються до ВРЗ роботи волонтери, створено резерв з 17 ВРЗ волонтерів в регіонах;
• проводяться навчання, підвищення кваліфікації і налагодження роботи мережі ВРЗ фахівців/волонтерів на національному та на регіональному рівнях;

5. Розробляються і втілюються Стандартні операційні процедури для ВРЗ роботи ( відповідно до рекомендацій МКЧХ) з метою вдосконалення роботи в регіонах, дотримання вимог до розшукової роботи. Проводяться загальні підсумкові зустрічі:25-26 жовтня 2018 року, м. Київ; 25-26 вересня 2019 року. В 2020 році такі зустрічі відбувались в онлайн-форматі через пандемію COVID-19.
6. Залучаються сучасні технології, які є ефективними у Глобальній мережі з ВРЗ (використання платформ FLA («FL Answers») та SFE (та Secure File Exchange).
7. Для попередження розлуки родин/втрати родинних зв’язків використовуються різні інформаційні ресурси, орієнтовані на різні цільові аудиторії Служби розшуку з метою забезпечення постійної присутності інформації про ВРЗ Українського Червоного Хреста у медійному просторі:

• для реалізації однієї з основних стратегічних цілей ВРЗ щодо попередження втрати сімейних зв’язків Служба розшуку представляє презентації «Як не загубитися» для дітей молодшого та середнього шкільного віку в навчальних закладах та для батьків з дітьми під час групових зустрічей;
• залучаються соціальні мережі для інформування жителів, проводяться інформаційні акції, під час яких розповсюджуються листівки по ВРЗ;
• з метою візуалізації ВРЗ діяльності всі співробітники та волонтери Служби розшуку забезпечені формою;
• до щорічного відзначення Міжнародного Дня зниклих безвісти у координації з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста розробляються і розміщаються майже по свій Україні плакати, проводяться інформаційні акції на головних площах міст (Дніпро, Львів, Ужгород), організовуються і проводяться тематичні заходи: Всеукра­їнський Флешмоб і інформаційний стрім на основний канал і сторінках обласних організацій Українського Червоного Хреста.

8. Проводиться підготовка до реагування на надзвичайні ситуації (НС). Опрацьовано алгоритм дій Служби розшуку при виникненні НС. 25-28 серпня 2018 року співробітники Служби розшуку Українського Червоного Хреста взяли участь в спільних симуляційних навчаннях з CIMIC і Горською сільрадою по реагуванню на НС. За результатами проведення навчань було здійснено перегляд сегменту ВРЗ в загальних СОП Українського Червоного Хреста по реагуванню на НС в розділах виявлення отримувачів допомоги Служби розшуку; реєстрація постраждалих/евакуйованих/переміщених осіб; оперативна ВРЗ допомога; механізми передачі інформації; координація дій на центральному та регіональному рівнях. 22 серпня 2018 року в Київській області було проведено інформаційну сесію «Готовність до ВРЗ під час реагування на НС» на 7 щорічній зустрічі загонів швидкого реагуванні для представників 22 загонів швидкого реагування (ЗШР) з усієї  України. Для Міжнародних навчань Rapid Trident – 2020 (21-23.09.2018 року, Львівська обл.) підготовлено пакет документів для відпрацювання волонтерами ЧХ алгоритму надання ВРЗ допомоги населенню. 30.09-01.10 2018 року відповідальним за ВРЗ у Луганській обласній організації Українського Червоного Хреста проведено інформаційний брифінг і інструктаж з ВРЗ реагування на НС у Луганській області (лісові пожежі).

9. Підтримується взаємодія та співробітництво з зацікавленими органами державної влади, НДО як на центральному, так і на регіональному рівнях:Керівник Служби розшуку є постійним членом Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни і політичних репресій при Кабінеті Міністрів України; членом робочих груп з питань інтеграції біженців та людей, які потребували додаткового захисту (Київська обласна адміністрація та Київська міська державна адміністрація) та Комітету по найкращим інтересам дитини Державної Міграційної Служби України (ДМСУ).В 2020 році керівника Служби розшуку обрано членом Державної Комісії з питань осіб, зниклих безвістизаособливих обставин.Участь в роботі цієї комісії сприяла підтримці зусиль органів державної влади у збереженні цілісності родин та запобіганні зникненню безвісти людей в Україні, що забезпечувало ефективне виконання гуманітарної місії Міжнародного руху.
10. Розширяється співпраця з МКЧХ у підтримці та супроводі родин зниклих безвісти у східних областях України – з урахування фінансових, адміністративних і юридичних труднощів, з якими вони стикаються, а також їхнього важкого емоційного стану:

• для забезпечення права родин знати про долю їхніх близьких організовуються і проводяться групові інформаційні зустрічі для учасників у різних областях України. До них долучаються представники органів державної влади та співробітники місцевих організацій Українського Червоного Хреста;
• для оцінки потреб у фінансовій підтримці, а також перенаправлення до відповідних установ/організацій та отримання допомоги проводяться індивідуальні зустрічі/комунікація з членами родин;
• під час звернень родин до місцевих осередків надається допомога у вирішенні соціальних та адміністративних проблем (перенаправлення до відповідних установ/організацій за місцем проживання людей; залучення оргтехніки (комп’ютер, принтер, ксерокс), допомога в складенні звернення до представників місцевої влади; з’ясування інформації в місцевих адміністраціях);
• проводяться індивідуальні зустрічі/комунікація з членами родин для психосоціальної підтримки.

Реагування на пандемію COVID-19 у 2020 році

У 2019-2020 роках у світі поширилась пандемія COVID-19, що вплинуло на діяльність Українського Червоного Хреста. З квітня 2020 року діяльність УЧХ з реагування на епідемію COVID-19 перейшла в активну фазу. Діяльність Служби розшуку з ВРЗ була включена до плану організації в рамках підготовки та реагування на НС.

Відновлення зв’язків між родинами залишається важливим для добробуту багатьох людей. Через зростання страху щодо ймовірного впливу захворювання, послуги з відновлення  та підтримки родинних зв’язків (ВРЗ) життєво необхідні для осіб, що розлучені зі своїми рідними, і такі послуги стали ключовою частиною відповіді Українського Червоного Хреста в 2020 році.

Умови гуманітарного реагування на пандемію COVID-19 в світі суттєво вплинули і на діяльність Служби розшуку в Україні. З березня  і до кінця 2020 року, з огляду на введення превентивних заходів та в умовах карантину, частина діяльності Служб розшуку Національних Товариств Червоного Хреста, у тому числі України, була обмежена. Команда Служби розшуку Українського Червоного Хреста продовжувала опрацьовувати запити, однак формат роботи було адаптовано:

• особистий прийом жителів було тимчасово припинено;
• зв’язок із запитувачами здійснювався за допомогою мобільних телефонів та електронної пошти;
• запитувачам надавались рекомендації та/або переадресація, оскільки значна кількість звернень надходила на електронну пошту Служби розшуку;
• фахівці Служби розшуку в регіонах проводили збір потреб під час роздачі волонтерами продуктових наборів серед самотніх людей, які перебувають в складних життєвих обставинах. Вони здійснювали SMS-розсилки для інформування запитувачів про зміни в графіку роботи, а також здійснювали розсилки інформаційних листівок.

Ця криза стала також можливістю опанувати дистанційний формат роботи для обміну даними, фото та результатами проведених заходів з розшуку. Для більш оперативного реагування на ВРЗ потреби запитувачів через пандемію COVID-19, опановано технології: Microsoft Office 365, Microsoft Teams, Zoom, мобільний зв’язок, електронна пошта, соціальні мережі.

Інформацію про новий алгоритм роботи Служби розшуку запроваджено для запобігання поширенню інфекції та безпеки співробітників і людей, яким ми допомагаємо. Вона розміщена на веб-ресурсі FLextranet для членів Глобальної ВРЗ мережі. Також цю інформацію можна знайти на офіційному сайті та у соціальних мережах Українського Червоного Хреста.

У зв’язку з поширенням коронавірусу Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) звернулося до УЧХ по допомогу в організації роботи державної гарячої лінії. Співробітники Служби розшуку долучилися як оператори гарячої лінії МОЗ, враховуючи навички комунікації з людьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також досвід надання психосоціальної підтримки. За півтора місяця роботи вони надали 1 418 фахових роз’яснень/консультацій/перенаправлень.

У зв’язку з карантинними заходами також були внесені зміни у формат роботи пунктів  тимчасового перебування мігрантів в Україні, де працюють координатори Служби розшуку по програмі «Відновлення родинних зв’язків».

Для того, щоб нерегулярні мігранти, які тимчасово перебувають у пунктах затримання,

мали можливості підтримувати контакти зі своїми рідними за кордоном:

• через адміністрації пунктів їм передані засоби індивідуального захисту (маски, рукавички, дезінфектори);
• для профілактики та запобігання захворюванню серед мігрантів були підготовлені і розповсюджені інформаційні матеріали Українського Червоного Хреста щодо COVID-19 для розміщення на територіяхїхнього перебування (зокрема, плакати з порадами англійською мовою), а також рекомендації для персоналу відповідних пунктів;
• внесені зміни в алгоритм здійснення телефонних дзвінків: 1 людина/2 рази на місяць/5 хвилин.

Крім того, командою Служби розшуку проведено роботу з попередження та запобігання втраті родинних зв’язків у медійному просторі та на веб-ресурсах, орієнтованих на різні категорії потенційних заявників. Пам’ятки для населення, короткий відеоролик та радіоефір були надані на національні та регіональні канали у форматі соціальної реклами.