26 років від ухвалення резолюції ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»
31 жовтня 2000 року Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію 1325 «Жінки, мир, безпека». Цей документ став важливим кроком у міжнародному визнанні ролі жінок у запобіганні конфліктам, миротворчих процесах і відновленні суспільства після війни. Він також наголосив на необхідності захищати права жінок і дівчат під час збройних конфліктів та враховувати їхні потреби під час гуманітарного реагування.
Чому з’явилася резолюція 1325?
Ухвалення резолюції стало відповіддю на необхідність повніше враховувати вплив збройних конфліктів на жінок і дівчат, їхні права та особливі потреби. Водночас документ визнав важливу роль жінок у запобіганні конфліктам, мирних переговорах і розбудові миру, акцентувавши на необхідності їхньої рівноправної участі в ухваленні рішень щодо безпеки.
Резолюція 1325 закріпила важливий принцип: жінки мають бути не лише серед тих, чиї права й безпеку необхідно захищати, а й серед тих, хто бере участь у формуванні рішень щодо миру та безпеки. Вона стала основою міжнародного порядку денного «Жінки, мир, безпека», що охоплює участь жінок у миротворчих процесах, захист їхніх прав, запобігання конфліктам і врахування їхніх потреб під час гуманітарного реагування та відновлення.
Як резолюцію підтримує Україна?
Україна впроваджує положення резолюції через національні плани дій. У лютому 2026 року Кабінет Міністрів України затвердив Національний план дій з виконання резолюції 1325 на період до 2030 року. Він передбачає, зокрема, створення умов для рівноправної участі жінок і чоловіків в ухваленні рішень щодо запобігання конфліктам, реагування на безпекові виклики та відновлення країни, а також врахування потреб постраждалих від війни.
В умовах повномасштабної війни реалізація цих принципів має особливе значення. Участь жінок у секторі безпеки й оборони, гуманітарному реагуванні, підтримці постраждалих і відновленні громад є важливою складовою стійкості країни.
Український Червоний Хрест наголошує на важливості захисту прав жінок під час війни, врахування їхніх потреб та дотримання норм міжнародного гуманітарного права.