Як міжнародне гуманітарне право захищає об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення

Під час збройного конфлікту доступ до їжі та питної води, можливість вирощувати й отримувати продовольство мають вирішальне значення для виживання цивільного населення. Тому міжнародне гуманітарне право (МГП) не лише встановлює загальний захист для цивільних осіб та цивільних об’єктів, а й окремо забороняє дії, спрямовані на позбавлення людей засобів до існування.

Заборона голоду як методу ведення війни

Стаття 54 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 року (ДП I) забороняє використовувати голод серед цивільного населення як метод ведення війни. З цією метою стаття передбачає захист об’єктів, необхідних для його виживання, встановлюючи заборону на дії сторін збройного конфлікту, які можуть позбавити людей засобів до існування, а також визначаючи обмежені винятки з цих правил.

До об’єктів, необхідних для виживання цивільного населення, належать, зокрема:

• запаси продуктів харчування;
• сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство;
• посіви та худоба;
• споруди для забезпечення питною водою та її запаси;
• іригаційні споруди, необхідні для зрошення земель.

Цей перелік не є вичерпним. Залежно від обставин, до цієї категорії можуть належати й інші об’єкти, необхідні для забезпечення основних потреб цивільного населення.

Які дії щодо об’єктів, необхідних для виживання заборонені?

Стаття 54 ДП I забороняє нападати на такі об’єкти, знищувати їх, виводити з ладу або робити непридатними для використання з метою позбавити цивільне населення чи супротивну сторону засобів до існування. Відповідні заборони закріплені також у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві, норми якого застосовуються як у міжнародних, так і в неміжнародних збройних конфліктах.

Йдеться не лише про безпосереднє знищення продовольства чи джерел води. Позбавлення людей доступу до необхідних ресурсів може відбуватися різними способами – наприклад, через пошкодження систем водопостачання, знищення врожаю або виведення з ладу іригаційних споруд.

Заборона поширюється на відповідні дії незалежно від того, чи мають вони на меті викликати голод серед цивільного населення, примусити людей залишити певну територію або досягти іншої мети. Окремо забороняється вдаватися до репресалій щодо об’єктів, необхідних для виживання цивільного населення.

За яких умов можливі винятки із заборони?

Стаття 54 ДП I передбачає обмежені винятки, коли заборони не застосовуються. Зокрема, відповідні положення не поширюються на об’єкти, які супротивна сторона використовує виключно для забезпечення продовольством своїх збройних сил. Виняток також може стосуватися об’єктів, які використовуються безпосередньо для підтримки воєнних дій, але лише за умови, що відповідні дії не призведуть до того, що цивільне населення залишиться без достатньої кількості їжі чи води, зазнає голоду або буде змушене виїхати.

Окремий виняток стосується оборони національної території від вторгнення. За життєво важливої потреби для оборони сторона конфлікту може відступити від відповідної заборони на території, яка перебуває під її власним контролем. Такий відступ допускається лише за наявності постійної воєнної необхідності.

Важливість дотримання норм міжнародного гуманітарного права

Міжнародне гуманітарне право забороняє дії, які можуть позбавити цивільне населення засобів, необхідних для виживання. Ці норми мають особливе значення під час збройного конфлікту, адже доступ до продовольства, питної води та інших важливих ресурсів безпосередньо впливає на життя людей.

Знищення відповідних об’єктів або позбавлення людей можливості ними користуватися може спричинити голод, нестачу продовольства й води, погіршення умов життя та вимушене залишення домівок. Саме тому дотримання норм МГП щодо таких об’єктів є важливою умовою збереження засобів до існування цивільного населення.

Український Червоний Хрест продовжує поширювати знання про міжнародне гуманітарне право та роз’яснювати його норми. Розуміння цих правил допомагає усвідомити, які обмеження МГП встановлює для сторін збройного конфлікту та чому їх дотримання має вирішальне значення для цивільного населення.