У пам’яті залишаються очі людей, які потребують підтримки: Олексій Безверхній, Чернівці

Олексію 22, і він добре знає, як одна мить може змінити життя. Він народився у Маріуполі, але через війну був змушений разом із родиною залишити рідне місто та почати все спочатку в Чернівцях.

У 2022 році Олексій долучився до Українського Червоного Хреста, маючи просту, але важливу мету — допомагати людям у складний для країни час. Поза волонтерством він працює у сфері навігації та управління морськими судами, але значну частину свого часу присвячує волонтерській діяльності.

Водночас допомагати іншим для його родини — це більше, ніж просто справа. Ще на Донеччині, до повномасштабного вторгнення, батько Олексія, Сергій, займався волонтерською діяльністю в Українському Червоному Хресті, а сьогодні очолює загін швидкого реагування у Чернівецькій області. Мама, Вікторія, також є волонтеркою та регулярно долучається до роботи місії «Схід». Тож бажання бути корисним людям стало для родини спільною цінністю та способом життя.

Найбільше Олексію запам’ятовуються евакуації. Зустрічати потяги з людьми, які були змушені залишити свої домівки, супроводжувати евакуйованих із прифронтових територій, бачити в їхніх очах страх, розгубленість і водночас надію — це те, що неможливо забути.

«У такі моменти в пам’яті залишаються саме очі людей, які потребують підтримки», — говорить він.

Олексій переконаний: навіть невелика допомога може змінити чиєсь життя. Саме тому він продовжує волонтерити та готується здійснити ще одну свою мету — долучитися до місії «Схід», щоб допомагати людям там, де підтримка потрібна найбільше.