Чому міжнародне гуманітарне право забороняє голод як метод ведення війни?
Їжа, вода та інші ресурси, необхідні для виживання цивільного населення, не можуть використовуватися як інструмент ведення війни. Міжнародне гуманітарне право (МГП) забороняє використовувати голод серед цивільного населення та встановлює захист об’єктів, від яких залежить його виживання. Ця заборона охоплює не лише навмисне позбавлення людей продовольства, а й знищення чи приведення в непридатний стан таких об’єктів.
Що означає заборона використання голоду?
Цю заборону прямо закріплено у статті 54 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 року:
«Заборонено вдаватися до голоду серед цивільного населення як методу ведення війни».
Міжнародне гуманітарне право також встановлює, що сторони конфлікту не можуть піддавати нападу або знищувати, виводити або доводити до непридатності об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення. До таких об’єктів належать, зокрема:
- запаси продовольства;
- посіви;
- худоба;
- сільськогосподарські райони;
- споруди та запаси питної води;
- іригаційні системи.
Мета цих норм – не допустити ситуації, коли цивільне населення залишається без можливості отримувати їжу та воду.
Гуманітарний доступ як складова цієї заборони
Заборона використовувати голод як метод ведення війни нерозривно пов’язана з правом цивільного населення на гуманітарну допомогу.
Якщо населення не забезпечене необхідними для виживання ресурсами, сторони конфлікту повинні дозволяти та сприяти швидкому й безперешкодному доставленню гуманітарної допомоги відповідно до статті 59 Женевської конвенції IV та статті 70 Додаткового протоколу І.
Особливі обов’язки покладаються на державу-окупанта. Вона повинна забезпечувати населення окупованої території продовольством, медикаментами та іншими необхідними ресурсами.
«Якщо усе або частина населення окупованої території отримують недостатній обсяг постачань, окупаційна держава повинна погодитись вжити заходів, спрямованих на надання підтримки цьому населенню і повинна сприяти реалізації цих заходів усіма наявними у неї засобами».
Якщо держава-окупант не може самостійно забезпечити населення необхідними ресурсами, вона зобов’язана дозволити надходження гуманітарної допомоги, зокрема з боку незалежних гуманітарних організацій. Водночас надання гуманітарної допомоги не звільняє державу-окупанта від її власних обов’язків щодо забезпечення потреб цивільного населення.
Використання голоду може становити воєнний злочин
Заборона використання голоду є однією з фундаментальних норм міжнародного гуманітарного права. Її порушення може тягнути за собою міжнародно-правову та індивідуальну кримінальну відповідальність.
Римський статут Міжнародного кримінального суду відносить до воєнних злочинів умисне використання голоду серед цивільного населення як методу ведення війни шляхом позбавлення його об’єктів, необхідних для виживання, зокрема через умисне перешкоджання доставці гуманітарної допомоги.
«xxv) умисне використання голодування цивільного населення як методу ведення війни шляхом позбавлення його предметів, необхідних для виживання, у тому числі умисне створення перешкод для надання допомоги, як це передбачено відповідно до Женевських конвенцій».
Отже, воєнним злочином може бути не лише знищення продовольства чи джерел води, а й умисне блокування гуманітарної допомоги цивільному населенню.
Важливість цієї заборони підтверджена і Резолюцією Ради Безпеки ООН 2417 (2018), яка рішуче засудила використання голоду цивільного населення як методу ведення війни та незаконне перешкоджання гуманітарному доступу, наголосивши, що такі дії можуть становити воєнний злочин.
Чому ця норма є настільки важливою?
Навіть під час війни цивільне населення не повинно ставати засобом досягнення воєнних цілей. Саме тому міжнародне гуманітарне право забороняє використовувати голод як метод ведення війни, передбачає захист об’єктів, необхідних для виживання людей, та право цивільного населення на гуманітарну допомогу. Дотримання цих норм дає змогу зменшити гуманітарні наслідки збройних конфліктів і зберегти життя людей, які не беруть участі у бойових діях.
Поширення знань про міжнародне гуманітарне право сприяє його належному розумінню та застосуванню. Український Червоний Хрест проводить просвітницьку діяльність у сфері МГП, допомагаючи краще розуміти його норми та принципи.