Коли та за яких умов починає діяти міжнародне гуманітарне право?

Особливість міжнародного гуманітарного права (МГП) як галузі міжнародного публічного права полягає у тому, що воно починає застосовуватися з початком збройного конфлікту. І хоча, наприклад, право прав людини діє паралельно, але МГП – це так зване lex specialis (спеціальне право), тобто його норми мають пріоритетність у регулюванні певної ситуації. Водночас у мирний час, застосовуються лише окремі норми МГП, які стосуються поширення знань про нього, використання розпізнавальних емблем тощо.

Метою міжнародного гуманітарного права є захист жертв війни (цивільних та військових, які перестали брати участь у бойових діях), а також обмеження методів і засобів ведення війни. У більш широкому розумінні, МГП покликане обмежити насильство під час збройних конфліктів на користь гуманності. Його норми забороняють напади на цивільних, встановлюють правила поводження з пораненими, хворими, військовополоненими. Надають захист медичному та духовному персоналу на полі бою, регулюють використання захисної символіки Червоного Хреста та інші важливі питання.

Варто зазначити, що норми МГП починають застосовуватися автоматично у випадку фактичної наявності ознак збройного конфлікту або окупації, навіть якщо війна не була оголошена. Це визначено, зокрема у спільній статті 2 Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року:

«Крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо стан війни не визнаний однією з них. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території Високої Договірної Сторони, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір».

За міжнародним гуманітарним правом розрізняються два види збройних конфліктів – міжнародний та неміжнародний (внутрішній). Основна різниця між ними:

• Міжнародний збройний конфлікт – це будь-яке зіткнення між двома або більше державами із застосуванням збройних сил. А також часткова або повна окупація території однієї держави іншою.
• Неміжнародний збройний конфлікт – це тривалі та інтенсивні збройні зіткнення на території держави між урядовими збройними силами і організованими збройними формуваннями або між організованими збройними формуваннями.

Більшість багатосторонніх договорів у сфері МГП стосуються саме міжнародних збройних конфліктів. Проте деякі з них регулюють ведення внутрішніх конфліктів, наприклад, Додатковий протокол ІІ до Женевських конвенцій 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру. Водночас, норми звичаєвого МГП мають універсальний характер та є обов’язковими для дотримання усіма сторонами збройного конфлікту, як міжнародного так і неміжнародного.

Дія норм МГП, що регулюють ведення воєнних дій припиняється з їхнім фактичним завершенням, а на окупованих територіях – із завершенням стану військової окупації. Водночас, норми, що стосуються захисту військовополонених та інших категорій затриманих чи інтернованих осіб, продовжують діяти до їхнього повного звільнення або повернення.

Отримуйте більше важливих знань про міжнародне гуманітарне право з публікацій Українського Червоного Хреста.