Відома в Черкасах стилістка-перукарка Лідія Марусенко з перших днів війни вирішила вступити до лав волонтерів Червоного Хреста України

Відома в Черкасах стилістка-перукарка Лідія Марусенко з перших днів війни вирішила вступити до лав волонтерів Червоного Хреста України

З перших днів війни Лідія Марусенко займалася наданням гуманітарної допомоги, працювала в якості й вантажника, й водія, але глибоко у душі сумувала за своїм покликанням — піклуватись про охайний і вишуканий зовнішній вигляд своїх клієнтів. Саме тому й почала шукати можливості знайти гідне застосування своїх професійних вмінь у волонтерстві.

«Я маю сформовану за роки професійної роботи звичку дивитись на людей поглядом перукаря. І зараз настав такий момент, коли хочеться чогось більшого, ніж просто волонтерство», — поділилась Лідія.

«Я звернулася до Валентини Савченко, яка сьогодні координує дії волонтерів Черкаськоі обласної організації Товариства Червоного Хреста України, і розповіла їй про свою ідею надавати благодійні перукарські послуги людям, які знайшли другу домівку в Черкасах».

«Взагалі-то я за будь-яких обставин не забуваю нагадувати відоме твердження, що в людині однаково все має бути прекрасним: і душа, і думки, і ставлення до людей. Мені вкрай важливо бачити людські посмішки. Це мене надихає. Розумію, що зараз це не завжди є можливим серед горя і руйнувань, спричинених війною, але вирішила спробувати робити людей хоча б трошки щасливішими, змінюючи їхню зовнішність».

«Жінки і під час війни залишаються жінками! Коли вони на кілька годин повертаються до звичних, мирних речей, то забувають про свій внутрішній біль і буквально на очах розквітають. З чоловіками складніше, але їхні добрі посмішки для мене, як бальзам на душу!»

Лідія Марусенко свого часу працювала у Територіальному центрі соціальної допомоги, що опікувався літними громадянами, тож має чималий досвід роботи з самотніми та знедоленими людьми. Сьогодні вона продовжує цю місію, але вже як волонтер Товариства Червоного Хреста України.

«Я не просто виконую свою роботу, а я змінюю емоційний стан своїх відвідувачів, огортаючи їх теплом піклування. Разом з волонтерською командою Черкаської обласної організації Товариства Червоного Хреста України мені вдалося реалізувати мій проєкт міні-перукарні «за запитом» для потреб вимушено переміщених осіб».

«Раджу всім-всім нам, українцям, — кожен ранок, як прокинулись, дякувати за можливість жити, за те, що маємо їжу, радіти сонечку, і, по можливості, допомагати всім тим, хто постраждав і найбільше потребує нашої участі. Попри все, важливо завжди залишатись Людьми!»

Share this post