Здається, в ХХІ сторіччі, в еру шаленого розвитку інформаційних технологій, коли в Україні число абонентів мобільного зв’язку значно перевищує кількість мешканців країни, важко уявити втрату зв’язку з близькою людиною. Проте навіть неможливе стало жорстокою реальністю для тисяч людей, коли розгорівся збройний конфлікт в Україні: поштовий зв’язок не працює, мобільні телефони загублено, стаціонарні телефони не відповідають – пошкоджені мережі, зруйновані будинки, труднощі доступу… А в серцях та думках – біль, туга й постійні хвилювання: «Чи жива моя сестра (брат…/ батько… / мати…)? І як дізнатись про її (його) долю, почути такий рідний голос?» Такі, здавалось би, прості питання – тим більш страшним є розпач людини, яка в сучасному розвиненому суспільстві не може задовольнити найпростіше – підтримувати зв’язок з родиною.
В жовтні 2016 року, на третьому році збройного конфлікту в Україні Міжнародний Комітет Червоного Хреста відкрив гарячу лінію з питань відновлення родинних зв’язків та розшуку безвісти зниклих. Задля зв’язку з запитувачами, уточнення даних, оформлення запиту інформація про звернення громадян з МКЧХ передавалась до Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України. Кількість родин, які втратили зв’язок й не знали про долю своїх рідних, вражали. І мабуть, це лиш незначна частина з тих, хто потребує допомоги.
Саме тоді ми познайомились з Катериною Марківною Нечипоренко з Таращанського р-ну Київської області, яка втратила зв’язок із своєю сестрою Марією, 1933р.н., що мешкала з родиною у м.Торез Донецької області. Пані Катерина розповіла нам, що з липня 2014р., після жахливої катастрофи літака МН-17, що сталась поблизу місця проживання її сестри, не має зв’язку ні з Марією, ні з її дітьми. 65-річна пані Катерина, як і її сестра з Переяслав-Хмельницького району (Київська обл.), намагались телефонувати до Марії, але у відповідь лише чули «на даний момент зв’язок з абонентом відсутній» – фраза з відлунням тривоги й розпачу: адже вони вже немолоді, поїхати в Донецьку область немає змоги та й небезпечно, а душа болить за рідну людину…
Завдяки розгалуженій мережі Червоного Хреста України, службі розшуку НК ТЧХУ разом з колегами з Донецької області вдалось відновити зв’язок між сестрами. Співробітники Донецької обласної організації відвідали адресу пані Марії у м.Торез. На щастя, з Марією та її родиною все було гаразд: у вирі жахливих подій мобільний телефон було втрачено, а разом з ним – втрачено й контакт з сестрами та їх родинами на Київщині. Сестри відновили спілкування, а тривога з-за невизначеності долі рідної людини нарешті покинула пані Катерину: «Я дуже вдячна Вам, сестра вже мені зателефонувала – вони живі й здорові, і це головне. Ви робите добру справу, адже це дуже важливо – почути рідний голос».