Інтерв’ю генерального директора Товариства Червоного Хреста України Максима Доценка для німецького видання tagesschau.de

“Ми будемо страждати десятиліттями”

“Зруйновані лікарні, відсутність електрики, поранені та травмовані люди, мільйони внутрішньо переміщених осіб – поряд з військовою допомогою не можна забувати й про гуманітарну допомогу”, – вважає генеральний директор Національного комітету Товариства Червоного Хреста України Максим Доценко.

tagesschau.de: Як можна уявити собі роботу рятувальників та медичних закладів в умовах війни в Україні?
Максим Доценко: Дуже важко описати страждання. У місцях на фронті, наприклад у Бахмуті, зруйновано 60 відсотків міста. Вся інфраструктура зруйнована. Але є люди, які досі там живуть. Вони цілодобово ховаються в бомбосховищі. У них немає світла, немає води. І ми повинні піклуватися про цих людей.
При цьому постійно ведеться обстріл. В Україні повністю або частково зруйновано понад 2000 медичних установ. І ще – атаки на нашу інфраструктуру електропостачання, що створює особливо великі проблеми для лікарів. Це, безумовно, найбільша проблема. Можливо, з електроенергією не можна працювати, не вміти.
І все ж вони продовжують працювати завдяки генераторам, які доставляють з усього світу. І завдяки робітникам, які безперервно ремонтують електромережу. Це дійсно не ідеально, але базова медична допомога якось продовжує функціонувати, незважаючи ні на що.

“Нам потрібно дуже багато генераторів”

tagesschau.de: А яка найбільша проблема з охороною здоров’я на цей час?
Максим Доценко: Багато людей, 10 000 цивільних осіб, поранені та потребують допомоги у відновленні, але дуже багато також потребують психологічної допомоги. Наша система охорони здоров’я просто не в змозі обслуговувати таку кількість пацієнтів. Ці проблеми будуть займати нас дуже довго, ми будемо страждати десятиліттями.
Саме забезпечення медикаментами не таке вже й погане, наполовину нормальне. Але нам потрібні генератори – багато, багато генераторів, щоб взагалі мати можливість працювати – принаймні для критично важливої інфраструктури, такої як лікарні. І як тільки лікарні відбудовуються, вони потребують обладнання.
А ще є внутрішньо переміщені особи, які втекли з півночі, сходу та півдня на захід країни. Тому тиск на систему охорони здоров’я там величезний.

“Сім мільйонів внутрішньо переміщених осіб”

tagesschau.de: Чи можете ви розповісти нам більше про допомогу внутрішньо переміщеним особам?
Максим Доценко: Спектр проблем, від евакуації до розміщення біженців, дуже широкий. В Україні налічується сім мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Багато хто хоче повернутися до своїх старих домівок, як тільки дозволить ситуація з безпекою. Але в багатьох регіонах це поки що неможливо. А багато людей просто більше не мають де жити, бо їхні домівки зникли.
Ми повинні не лише надати цим людям тимчасове житло, але й забезпечити їх постійним місцем проживання та інтегрувати в нього. Дехто може орендувати житло самостійно або жити з друзями чи родиною. Для інших держава повинна будувати житло.
Ще один наслідок війни – величезні зміни на ринку праці. Багато людей просто втратили роботу. Вони також часто потребують перенавчання.

“Іноді про гуманітарну допомогу забувають”

tagesschau.de: На яку допомогу ви очікуєте з-за кордону, наприклад, від Німеччини?
Максим Доценко: Ми робимо сильний акцент на військовій підтримці. Це також необхідно. Але іноді про гуманітарну допомогу забувають. Нам так потрібна підтримка. Не тільки для внутрішньо переміщених осіб і поранених, але й для багатьох людей, які живуть у зруйнованих будинках і дуже страждають. Кожен українець так чи інакше постраждав і потребує допомоги – фізичної, психологічної чи соціальної.
Для цього нам потрібні гроші. Багато грошей, також з Німеччини. Німецький Червоний Хрест вже допомагає нам. Але цього недостатньо. А гроші нам потрібні не тільки зараз, а й у майбутньому. На довгі роки. Нам потрібні гарантовані, чіткі зобов’язання щодо фінансування від наших партнерів за кордоном, принаймні на найближчі два-три роки, щоб ми могли планувати.

“Волонтерів не бракує”

tagesschau.de: Чи достатньо волонтерів у Червоному Хресті в Україні?
Максим Доценко: Навпаки, у нас не бракує волонтерів. Скрізь, де нам потрібні помічники, до нас звертаються люди. Вони працюють у дуже складних умовах, і ми завжди намагаємося захистити наших волонтерів від небезпеки, надаємо їм терапію, і поки що громадянське суспільство дуже сильне.
Українське суспільство сильне.

Матеріал: Тagesschau.de, Крістоф Шваніц.