Інтерв’ю генерального директора Товариства Червоного Хреста України Максима Доценка для німецького видання tagesschau.de

Інтерв’ю генерального директора Товариства Червоного Хреста України Максима Доценка для німецького видання tagesschau.de

“Ми будемо страждати десятиліттями”

“Зруйновані лікарні, відсутність електрики, поранені та травмовані люди, мільйони внутрішньо переміщених осіб – поряд з військовою допомогою не можна забувати й про гуманітарну допомогу”, – вважає генеральний директор Національного комітету Товариства Червоного Хреста України Максим Доценко.

tagesschau.de: Як можна уявити собі роботу рятувальників та медичних закладів в умовах війни в Україні?
Максим Доценко: Дуже важко описати страждання. У місцях на фронті, наприклад у Бахмуті, зруйновано 60 відсотків міста. Вся інфраструктура зруйнована. Але є люди, які досі там живуть. Вони цілодобово ховаються в бомбосховищі. У них немає світла, немає води. І ми повинні піклуватися про цих людей.
При цьому постійно ведеться обстріл. В Україні повністю або частково зруйновано понад 2000 медичних установ. І ще – атаки на нашу інфраструктуру електропостачання, що створює особливо великі проблеми для лікарів. Це, безумовно, найбільша проблема. Можливо, з електроенергією не можна працювати, не вміти.
І все ж вони продовжують працювати завдяки генераторам, які доставляють з усього світу. І завдяки робітникам, які безперервно ремонтують електромережу. Це дійсно не ідеально, але базова медична допомога якось продовжує функціонувати, незважаючи ні на що.

“Нам потрібно дуже багато генераторів”

tagesschau.de: А яка найбільша проблема з охороною здоров’я на цей час?
Максим Доценко: Багато людей, 10 000 цивільних осіб, поранені та потребують допомоги у відновленні, але дуже багато також потребують психологічної допомоги. Наша система охорони здоров’я просто не в змозі обслуговувати таку кількість пацієнтів. Ці проблеми будуть займати нас дуже довго, ми будемо страждати десятиліттями.
Саме забезпечення медикаментами не таке вже й погане, наполовину нормальне. Але нам потрібні генератори – багато, багато генераторів, щоб взагалі мати можливість працювати – принаймні для критично важливої інфраструктури, такої як лікарні. І як тільки лікарні відбудовуються, вони потребують обладнання.
А ще є внутрішньо переміщені особи, які втекли з півночі, сходу та півдня на захід країни. Тому тиск на систему охорони здоров’я там величезний.

“Сім мільйонів внутрішньо переміщених осіб”

tagesschau.de: Чи можете ви розповісти нам більше про допомогу внутрішньо переміщеним особам?
Максим Доценко: Спектр проблем, від евакуації до розміщення біженців, дуже широкий. В Україні налічується сім мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Багато хто хоче повернутися до своїх старих домівок, як тільки дозволить ситуація з безпекою. Але в багатьох регіонах це поки що неможливо. А багато людей просто більше не мають де жити, бо їхні домівки зникли.
Ми повинні не лише надати цим людям тимчасове житло, але й забезпечити їх постійним місцем проживання та інтегрувати в нього. Дехто може орендувати житло самостійно або жити з друзями чи родиною. Для інших держава повинна будувати житло.
Ще один наслідок війни – величезні зміни на ринку праці. Багато людей просто втратили роботу. Вони також часто потребують перенавчання.

“Іноді про гуманітарну допомогу забувають”

tagesschau.de: На яку допомогу ви очікуєте з-за кордону, наприклад, від Німеччини?
Максим Доценко: Ми робимо сильний акцент на військовій підтримці. Це також необхідно. Але іноді про гуманітарну допомогу забувають. Нам так потрібна підтримка. Не тільки для внутрішньо переміщених осіб і поранених, але й для багатьох людей, які живуть у зруйнованих будинках і дуже страждають. Кожен українець так чи інакше постраждав і потребує допомоги – фізичної, психологічної чи соціальної.
Для цього нам потрібні гроші. Багато грошей, також з Німеччини. Німецький Червоний Хрест вже допомагає нам. Але цього недостатньо. А гроші нам потрібні не тільки зараз, а й у майбутньому. На довгі роки. Нам потрібні гарантовані, чіткі зобов’язання щодо фінансування від наших партнерів за кордоном, принаймні на найближчі два-три роки, щоб ми могли планувати.

“Волонтерів не бракує”

tagesschau.de: Чи достатньо волонтерів у Червоному Хресті в Україні?
Максим Доценко: Навпаки, у нас не бракує волонтерів. Скрізь, де нам потрібні помічники, до нас звертаються люди. Вони працюють у дуже складних умовах, і ми завжди намагаємося захистити наших волонтерів від небезпеки, надаємо їм терапію, і поки що громадянське суспільство дуже сильне.
Українське суспільство сильне.

Матеріал: Тagesschau.de, Крістоф Шваніц.