Коли перші хвилини — ціною в життя

Протягом зимових канікул волонтери Бориспільського загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України провели навчання для вчителів бориспільських шкіл по наданню першої домедичної допомоги.

Уміння надавати першу домедичну допомогу вчителів стосується особливо. Адже батьки їм довіряють найдорожче — своїх дітей. Доки дитина перебуває на заняттях у школі, за неї відповідають учителі. Але навіть якщо у навчальному закладі ідеально оснащений медичний кабінет, навіть якщо медсестра працює на повну ставку (що сьогодні велика рідкість), усього цього може виявитися недостатньо, щоб вчасно допомогти дитині у випадку серйозної травми або зупинки серця.

Три хвилини на порятунок! Медсестра за цей час устигне прибігти із іншого крила школи? Саме тому учитель повинен уміти допомогти дитині, щоб вона дочекалася прибуття фахівців. Саме тому Бориспільський загін швидкого реагування ТЧХУ і проводить такі заняття із вчителями.

Протягом зимових канікул навчання проводилися в усіх школах міста Борисполя. Під час цих занять навіть педагоги зі стажем, які ще навчалися навичкам надання першої медичної допомоги у вищих навчальних закладах (сьогодні такої дисципліни майбутні освітяни не вивчають), відкривали для себе багато нового, того, що вони раніше не знали або знали неправильно.

Одним із важливих етапів навчання були практичні заняття. Навіть елементарна зупинка кровотечі має стільки особливостей і нюансів, залежно від конкретної ситуації, що без закріплення практичними навичками зрозуміти і запам’ятати усе неможливо. Так само неможливо навчитися проводити серцево-легеневу реанімацію без занять з інструктором і не маючи потрібного обладнання. Бориспільський загін швидкого реагування ТЧХУ має і відповідні знання, і все необхідне для відпрацювання потрібних навичок. Волонтери загону доклали усіх зусиль, щоб не просто розповісти, а навчити.

Звичайно, на практиці усе значно складніше, ніж на заняттях. Можу порадити батькам поцікавитися у класних керівників, де у класі знаходиться аптечка першої допомоги. Бо щоб викладач був готовий до усяких несподіванок, у кожному класі повинні бути хоча б кілька бинтів, марлеві серветки, косинка, гумовий бинт (бинт Мартенса), кілька пар нестерильних гумових рукавичок… Це, звичайно, мінімальний перелік. Але якщо вчитель має знання і такий запас для надання першої допомоги під руками, йому неважко буде застосувати свої знання у критичній ситуації.

Командир Бориспільського загону швидкого реагування ТЧХУ Євгеній Черенок, коментуючи проведену роботу, наголошує, що такий шестигодинний курс навчання — лише початок справи. Отримані знання потрібно постійно поновлювати і вдосконалювати.

Оригінал статті – http://i-visti.com/news/boryspil/365-koli-persh-hvilini-cnoyu-v-zhittya.html