Чому міжнародне гуманітарне право забороняє віроломство?

Одним із заборонених методів ведення бойових дій за міжнародним гуманітарним правом (МГП) є вчинення актів віроломства. Водночас застосування воєнних хитрощів під час збройного конфлікту не заборонено.

Принципова різниця між цими двома поняттями розкривається в джерелах звичаєвого та договірного МГП. Зокрема Стаття 37 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 року дає таке визначення
віроломству:

«Заборонено вбивати, завдавати поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства. Віроломством вважаються дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника і примусити його повірити, що він має право на захист і зобов’язаний надати такий захист згідно з нормами міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, з метою обману такої довіри».

Простими словами сутність віроломства полягає в уведенні в оману противника з порушенням «правил війни» за МГП та подальшим заподіянням йому шкоди. У тій же статті Додаткового протоколу наводяться приклади віроломства:

• симулювання наміру вести переговори під прапором перемир’я або симулювання
  капітуляції;
• симулювання виходу із строю внаслідок поранення або хвороби;
• симулювання володіння статусом цивільної особи або некомбатанта;
• симулювання володіння статусом, що надає захист, шляхом використання знаків, емблем або форменого одягу Організації Об’єднаних Націй, нейтральних держав, які не є сторонами, що перебувають у конфлікті.

Важливо розуміти причинно-наслідковий зв’язок: віроломство, яке призвело до вбивства, поранення або взяття у полон противника є воєнним злочином. Наприклад, коли військовий симулює здачу в полон, щоб здійснити напад. Або вдає з себе пораненого, якому потрібна допомога, а потім вбиває того, хто наблизиться щоб надати
її.

Окремо варто згадати й про такі приклади, як зловживання під час збройного конфлікту символікою Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала. Зокрема, якщо ці захисні емблеми умисно використовуються не за призначенням з метою уведення в оману противника та нанесення йому шкоди. Такі дії є порушенням
міжнародного гуманітарного права.

Зауважимо, що застосування воєнних хитрощів при цьому не заборонено жодним чином, якщо вони не порушують норм МГП. Все та ж стаття 37 Додаткового протоколу I пояснює:

«Воєнні хитрощі не заборонені. Такими хитрощами є дії, спрямовані на те, щоб призвести противника до помилки чи спонукати його діяти необачно, але які не порушують будь-яких норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів, і які не є віроломними, оскільки вони не обманюють довіри супротивної сторони щодо захисту, який надається цим правом. Прикладами хитрощів є такі дії: використання маскування, пасток, обманні операції та дезінформація».

Підвищуйте свою обізнаність про принципи та норми міжнародного гуманітарного права через пізнавальні матеріали Українського Червоного Хреста!