Як міжнародне гуманітарне право захищає цивільних осіб під час війни?

Після Другої світової війни, яка призвела до величезної кількості жертв серед цивільного населення, розвиток міжнародного гуманітарного права (МГП) зосередився, поміж іншого, на підвищенні захисту саме цивільних. Зокрема, 12 серпня 1949 року була прийнята Четверта Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни. Разом з тим продовжують розвиватися і конкретні механізми захисту цивільних осіб під час збройних конфліктів.

Базовий принцип звичаєвого та договірного міжнародного гуманітарного права, що застосовується для захисту цивільного населення – це принцип розрізнення. Він зобов’язує сторони збройного конфлікту завжди розрізняти цивільних осіб та комбатантів. Напади можуть бути спрямовані лише проти комбатантів. Окрім цього, забороняються акти насилля або погрози насиллям, основною метою яких є тероризування цивільного населення. Зазначимо, що умисне порушення цих норм та принципів вважається серйозним порушенням МГП та воєнним злочином.

Хто є цивільною особою під час збройного конфлікту?

Міжнародне гуманітарне право дає точне визначення понять «цивільна особа» та «цивільне населення». Отже, до цивільних належать усі особи, які не є комбатантами, тобто, не входять до особового складу збройних сил сторони конфлікту. Водночас, у разі сумніву щодо такого статусу, особу все одно слід розглядати як цивільну. Таким чином, всі цивільні особи складають цивільне населення.

Хоча всі цивільні особи захищені МГП, але існують спеціальні категорії, які потребують особливого захисту. В першу чергу це: поранені, хворі, особи з інвалідністю, літні люди, діти, породіллі. А також, зокрема, жінки, яким потрібен особливий захист від посягання на їхню гідність, захист від зґвалтування, примушування до проституції чи іншої форми посягання. Також міжнародне гуманітарне право забороняє вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу збройних сил або залучення їх до активної участі в бойових діях.

Окремі норми МГП забезпечують спеціальний захист і для журналістів. Представники преси та галузі інформації мають розглядатися як цивільні особи та знаходяться під захистом. Вони мають право на такий самий захист як цивільне населення, незалежно від свого професійного статусу (позаштатні чи штатні журналісти), або національності.

Захист цивільних осіб на окупованих територіях

Зауважимо, що міжнародне гуманітарне право надає захист цивільному населенню як у період бойових дій, так і в умовах окупації. Це означає, що цивільне населення, яке опиняється під контролем іншої сторони міжнародного збройного конфлікту, або під владою держави-окупанта у разі окупації – не позбувається захищеного статусу.

По відношенню до таких цивільних осіб, міжнародне гуманітарне право вимагає дотримання гарантій гуманного поводження. Хоча військова окупація є тимчасовим явищем, а держава-окупант не набуває суверенітету над окупованою територію, але вона несе обов’язок забезпечувати громадський порядок і безпеку відповідно до чинних на цій території законів суверенної держави.

Український Червоний Хрест продовжує інформування та роз’яснювальну роботу серед населення задля підвищення обізнаності про норми міжнародного гуманітарного права.