Сутність та значення звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права
Міжнародне гуманітарне право (МГП) застосовується під час збройних конфліктів з метою захисту жертв війни та обмеження засобів і методів її ведення виходячи з міркувань гуманності. Норми МГП містяться в двох основних видах джерел: міжнародних багатосторонніх договорах та міжнародних звичаях. У цій статті ми пояснюємо сутність та значення звичаєвих норм МГП, які доповнюють норми договірного права та підсилюють захист жертв збройних конфліктів, зокрема неміжнародного характеру.
Звичаєве та договірне міжнародне гуманітарне право
Міжнародне гуманітарне право вважається однією з найстаріших галузей публічного права. Історія становлення МГП розпочалася ще в давнину, коли сторони збройних конфліктів домовлялися про певні правила та обмеження у методах та засобах ведення воєнних дій. У різних випадках, такі правила регламентували, наприклад, заборону на використання метальної зброї, або правила поводження з полоненими та цивільним населенням. Подібні норми містилися і в деяких стародавніх зведеннях законів, зокрема в широко відомому Кодексі Хаммурапі (Вавилон, близько 1750 року до н. е.). Саме вони стали основою для подальшого розвитку звичаєвих норм МГП.
Такі норми зазвичай не закріплювалися на законодавчому рівні, вони носили епізодичний характер, грунтуючись на письмових або навіть усних домовленостях. Лише у 18-столітті, разом з укладенням першої Женевської конвенції про поліпшення долі поранених на полі бою (1864 року), розпочався розвиток договірного або конвенційного міжнародного гуманітарного права. Найвизначнішими угодами, які створюють міжнародні зобов’язання для держав з питань захисту жертв війни та обмеження засобів та методів її ведення є чотири Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року та Додаткові протоколи до них. А також Гаазькі конвенції та інші міжнародні нормативно-правові акти.
Водночас, незважаючи на велику кількість джерел договірного права, залишилися певні прогалини, заповнити які могли звичаєві норми міжнародного гуманітарного права. Саме такі норми у формі міжнародного звичаю стали універсальними для застосування як державами, так і недержавними утвореннями під час збройного конфлікту.
Що таке звичаєві норми міжнародного гуманітарного права?
На відміну від договірного права, звичаєве МГП не існує у чітко вираженій та закріпленій письмово формі. Це норми, які випливають із «загальної практики, прийнятої в якості закону», вони існують паралельно з договірними нормами, заповнюючи прогалини та посилюючи захист жертв війни.
Задля виявлення та встановлення звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права була проведена велика робота, зокрема Міжнародним Комітетом Червоного Хреста за дорученням міжнародного співтовариства. Результатом десятирічної праці авторитетних експертів стала доктринальна кодифікація звичаєвих норм у «Дослідженні звичаєвого МГП». Це дослідження містить перелік 161 норми, які сформувалися як норми звичаєвого міжнародного гуманітарного права.
Дослідницька робота завершилася виданням двох томів «Звичаєве міжнародне гуманітарне право. Норми» та «Звичаєве міжнародне гуманітарне право. Практика». У цих виданнях міститься глибокий аналіз норм МГП, які стали правовим звичаєм, аналізується практика держав з питань застосування та визнання звичаєвого міжнародного гуманітарного права.
Важливість звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права складно переоцінити, адже вони обов’язкові до застосування всіма державами світу, незалежно від того, чи підписали та ратифікували вони міжнародні договори у сфері МГП. Окрім цього, звичаєві норми носять універсальний характер, поширюючись і на недержавні утворення.
Серед чинників визначного значення звичаєвого МГП можна виділити такі:
- Універсальність застосування відносно всіх держав, незалежно чи є вони сторонами міжнародних договорів у сфері міжнародного гуманітарного права.
- Застосування до сфер, які недостатньо врегульовані конвенціями, зокрема відносно збройних конфліктів неміжнародного характеру.
- Розповсюдження звичаєвих норм МГП на сторони збройного конфлікту, які не є державами, зокрема шляхом переконання неурядових збройних груп або невизнаних держав у необхідності їх дотримання.
Український Червоний Хрест виконуючи покладену на нього місію продовжує розповсюджувати знання з міжнародного гуманітарного права, відіграючи ключову роль у імплементації норм МГП на національному рівні.