Міжнародне гуманітарне право та ядерна зброя: ризики від розміщення та наслідки застосування

У сучасному світі ядерна зброя вважається найбільш потужною зброєю масового ураження. Вражаючими факторами ядерного вибуху є ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження та електромагнітний імпульс. Наслідки у разі застосування такої зброї жахливі – від масової загибелі цивільного населення до гуманітарних та екологічних катастроф. Зазначимо, що кожна держава, яка є стороною Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), має дотримуватися також норм міжнародного гуманітарного права (МГП), що регулює захист жертв війни та обмежує засоби та методи її ведення.

Міжнародні договори, що регулюють сферу використання ядерної зброї

Більшість держав світу, зокрема країни Європейського Союзу, є учасниками Договору про нерозповсюдження ядерної зброї [1], який був схвалений Генеральною Асамблеєю ООН та відкритий до підписання 1 липня 1968 року. Цей Договір охоплює три основні сфери: нерозповсюдження ядерної зброї, роззброєння та мирне застосування. Зокрема Стаття I ДНЯЗ зобов’язує ядерні держави не передавати ядерну зброю будь-якому суб’єкту. А Стаття II вимагає від неядерних держав не приймати або контролювати таку зброю. Водночас програма ядерного обміну НАТО передбачає, що ядерний союзник зберігає власність і контроль над ядерною зброєю до моменту ухвалення рішення про її застосування у війні, що на думку багатьох експертів не відповідає сутності ДНЯЗ.

Застосування ядерної зброї регламентується також міжнародним гуманітарним правом, в основі якого лежать міжнародні багатосторонні угоди та звичаєві норми МГП. Ця галузь права вимагає від усіх сторін збройного конфлікту дотримуватися базових принципів ведення бойових дій, зокрема:

• Принципу розрізнення (сторони збройного конфлікту завжди повинні розрізняти цивільних осіб та комбатантів, а також цивільні та військові об’єкти).
• Принципу заборони нападу невибіркового характеру (забороняються напади, які не спрямовані на конкретну військову ціль).
• Принципу пропорційності при нападі (забороняються напади, які були б надмірними порівняно з очікуваною конкретною та безпосередньою військовою перевагою).
• Принципу вжиття запобіжних заходів під час здійснення нападу (зобов’язання вжити всіх можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об’єктів).

Окремо згадаємо про статті 35 та 55 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року [2], які прямо забороняють методи ведення війни, що завдають масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому середовищу.

Таким чином відповідно до принципу військової необхідності за МГП – навіть погроза застосування або розміщення ядерної зброї (ядерне стримування) має бути виправдана виключно законними потребами оборони держави. Водночас безпосереднє застосування ядерної зброї суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, адже воно є за своєю суттю складно контрольованим за масштабами ураження явищем. А отже протирічить принципам розрізнення, заборони нападу невибіркового характеру та пропорційності при нападі.

Гуманітарні наслідки застосування ядерної зброї

Першочергове завдання міжнародного гуманітарного права – це захист цивільних осіб та тих, хто не бере, або перестав брати участь у збройному конфлікті. У випадку з застосуванням ядерної зброї виникають невід’ємні ризики масових руйнувань та жертв серед цивільних. Окрім цього, багато з тих хто вижив, згодом можуть загинути від променевої хвороби або розвитку онкологічних захворювань. Також варто пам’ятати, що у випадку ядерного вибуху надання гуманітарної допомоги стає надзвичайно складним завданням. Це пов’язано з тим, що лікарні ймовірно будуть зруйновані або перевантажені, а медичний персонал сам може постраждати від вибуху. Водночас, радіація зробить вхід в зону ураження небезпечним для рятувальників.

Екологічна наслідки розміщення та застосування ядерної зброї

За своєю природою, ядерна зброя небезпечна навіть у випадку її розміщення на території певної держави. Розміщення такої зброї несе екологічні ризики навіть без її використання, адже повсякденне обслуговування ядерних боєголовок передбачає роботу з радіоактивними матеріалами. Тому завжди існує хоча і незначний, але ризик аварії у випадку порушення протоколів безпеки. Щодо ж безпосередньої детонації ядерного боєприпасу – це призведе до масштабної екологічної катастрофи: виникненню пожеж, які охоплять міста, викидів сажі в атмосферу, впливу на клімат, забрудненню радіацією, що зробить території непридатними для проживання або сільського господарства на цілі десятиліття.

Український Червоний Хрест продовжує інформування населення щодо норм міжнародного гуманітарного права та важливості їх дотримання, адже порушення МГП може призвести до жахливих наслідків.

Джерела:
[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_098#Text 
[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text