Основоположні принципи міжнародного гуманітарного права (МГП)

Про базові принципи міжнародного гуманітарного права, що забезпечують єдність його норм і акумулюють зміст Женевських конвенцій 1949 р. та Додаткових протоколів

Міжнародне гуманітарне право (скорочено МГП), вважається однією з найдавніших галузей публічного права, яке бере свій початок від стародавніх традицій та звичаїв ведення війни. Протягом двох останніх століть відбувався конвенційний розвиток міжнародного гуманітарного права, як сукупності міжнародно-правових норм і принципів, що застосовуються під час збройних конфліктів. Наразі саме ця галузь права регулює захист жертв війни, а також обмежує методи і засоби ведення війни.

Зауважимо, що вперше термін «міжнародне гуманітарне право» був запропонований швейцарським юристом та громадським діячем Жаном Пікте в 1950-х роках. На той час вживаними були такі визначення, як «право війни», «закони і звичаї війни», «право збройних конфліктів». Новий термін не тільки відобразив взаємозв’язок права та війни, але й позначав тенденцію до гуманізації міжнародного права. Як зазначав його автор:

«Війна – це удавання до сили, але до сили, що має межі. Крім і вище насильства, все-таки існують права й обов’язки. Вони і складають закони війни, що є продуктом розуму і глибоких гуманних почуттів, які повинні поважати всі люди і за всіх часів».

Згодом термін набув широкого вжитку в юридичній літературі та закріпився, особливо після його включення в назву Дипломатичної конференції в місті Женева, Швейцарія (1974-1977 рр.).

Принципи МГП, які випливають зі змісту міжнародно-правових актів

Основу міжнародного гуманітарного права складають чотири Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року та Додаткові протоколи до них. А також інші нормативно-правові акти, міжнародні багатосторонні угоди підписані державами-учасницями. Зі змісту цих документів акумулюється низка базових принципів, які забезпечують системну єдність норм міжнародного гуманітарного права. Ці принципи лаконічно та зрозуміло пояснюють сутність МГП. Давайте розглянемо основні з них:

• Принцип розрізнення – сторони збройного конфлікту завжди повинні розрізняти цивільних осіб та комбатантів, а також цивільні та військові об’єкти. Напади спрямовані на цивільних осіб або об’єкти заборонені.
• Принцип заборони нападу невибіркового характеру – це заборона нападів, які не спрямовані на конкретну військову ціль, або влучають без розрізнення у військові цілі та цивільних осіб чи цивільні об’єкти.
• Принцип пропорційності при нападі – забороняються напади, які були б надмірними порівняно з очікуваною конкретною та безпосередньою військовою перевагою, що мали б одержати.
• Принцип вжиття запобіжних заходів під час здійснення нападу – слід вжити всіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об’єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму.
• Принцип вжиття запобіжних заходів щодо наслідків нападу – сторони конфлікту повинні вжити всіх практично можливих запобіжних заходів для захисту цивільного населення та цивільних об’єктів, уникати розміщення військових цілей у межах або поблизу густонаселених районів, або перемістити цивільних осіб та цивільні об’єкти.

Підсумовуючи зазначимо, що міжнародне гуманітарне право покликане на обмеження негативних наслідків конфліктів, виходячи з міркувань гуманності. Його основним завданням є захист осіб, які не беруть, або перестали брати участь у воєнних діях. Таким чином, МГП встановлює певні правила ведення війни, а також відповідальність за його серйозні порушення – воєнні злочини, які не мають терміну давності.

Одне зі статутних завдань Українського Червоного Хреста – це розповсюдження знань з міжнародного гуманітарного права, разом із захистом символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала. Ми докладаємо всіх зусиль задля підвищення обізнаності населення у цій сфері та допомагаємо державі у імплементації норм міжнародного гуманітарного права на національному рівні.