Як працює Служба розшуку Українського Червоного Хреста

Одним із найболючіших наслідків війни в Україні є втрачені звʼязки рідних людей. Адже активні бойові дії, евакуація та окупація — ці події руйнують звичні норми, спонукають до швидких дій.

В Українському Червоному Хресті вже понад 30 років працює Служба розшуку, яка допомагає тисячам людей віднайти втрачений звʼязок з рідними.

Як працює Український Червоний Хрест (УЧХ) та чим його діяльність відрізняється від Міжнародного Комітету Червоного Хреста офісу, хто і з яких питань може звертатися і як змінилися обовʼязки працівників з початком російсько-української війни — про це Вікна-новини ексклюзивно поспілкувалися з керівницею Служби розшуку Українського Червоного Хреста Іриною Царюк.

Український Червоний Хрест: обовʼязки та діяльність

На Український Червоний Хрест часто сиплються незручні запитання, особливо в контексті війни в Україні. Але це не зовсім коректно щодо національної гуманітарної організації — УЧХ.

— Яка різниця між Міжнародним Комітетом Червоного Хреста та Українським Червоним Хрестом?

— Почну з того, що Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — це найбільша гуманітарна організація у світі, яка має на меті допомагати саме вразливим категоріям громадян, у випадку виникнення війн, стихійних лих або інших надзвичайних ситуацій у світі.

Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця складається з трьох компонентів, які є партнерами в рамках руху.

Перш за все, це Міжнародна Федерація Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця; Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ); Національні товариства Червоного Хреста або Червоного Півмісяця в конкретній країні.

Що стосується Міжнародної Федерації, то між партнерами є домовленість, що члени Міжнародної Федерації, якими є національні товариства, які консолідують свій потенціал, ресурси та зусилля у випадку, якщо в країні виникає надзвичайна ситуація, з метою надання постраждалому населенню адекватної гуманітарної допомоги.

Якщо ж в країні збройний конфлікт, війна — тоді Міжнародний Комітет Червоного Хреста, який має значний досвід і довгу історію допомоги людям, бере на себе роль радника для скеровування допомоги з усього світу постраждалим в конкретній країні.

Український Червоний Хрест — це національна гуманітарна організація, яка працює на території України для громадян-українців. Організація працює як під час війн, так і під час стихійних лих, у мирний час.

— Кому і яку допомогу надає УЧХ?

— Основна категорія громадян, яким ми допомагаємо, — це вразливі групи населення: особи старшого віку, багатодітні родини, особи з інвалідністю, ті, хто має певні хронічні захворювання, а також низький рівень фінансового забезпечення.

В Українському Червоному Хресті станом на зараз працює більше ніж 90 гуманітарних програм допомоги людям, залежно від того, які є потреби.

Сьогодні це також робота з родинами, які звертаються до Українського Червоного Хреста з питань розшуку та відновлення родинних зв’язків, втрачених внаслідок війни в Україні.

Згідно з положеннями Женевських конвенцій МКЧХ виконує роль нейтрального посередника між обома супротивними сторонами.

Дуже часто ми стикаємось з тим, що громадяни не розуміють різницю між Українським Червоним Хрестом та МКЧХ.

Нас звинувачують у бездіяльності. Тому ми маємо розповідати, чим саме займається УЧХ, — наголошує Ірина Царюк.

Як працює Служба розшуку зниклих безвісти Українського Червоного Хреста

За словами керівниці, в Україні Служба розшуку УЧХ була заснована ще у 1992 році. Тоді чимало наших громадян не мали жодної інформації про долю своїх родичів, чий слід зник під час Другої світової війни.

Когось примусово вивезли до Німеччини, хтось загинув за межами України, тож багато запитів було саме на цю тему.

— Як змінилася робота УЧХ з початком війни?

— У 2014 році, після окупації Донеччини та Луганщини, зʼявилися нові категорії людей, які потребували нашої допомоги. Це були рідні людей, які зникли безвісти вже під час цих бойових дій.

Ми змогли перелаштуватися і відповідати цим потребам. Та у 2022 році на нас впало зовсім інше навантаження.

Статистика каже, що від лютого 2022 року ми отримали близько 100 тис. звернень до Українського Червоного Хреста з розшуку та відновлення родинних звʼязків.

Частина людей отримали перенаправлення та рекомендації, було також відкрито більше ніж 13,5 тис. розшукових справ.

Розшуком військовослужбовців в Україні займаються Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Національне інформаційне бюро, Національна поліція, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти. Ми ж відіграємо допоміжну роль органів державної влади.

Сьогодні звернень і до державних установ, і до УЧХ надходить дуже багато. На жаль, в державних структурах не завжди є час і потенціал, щоб працювати безпосередньо з родинами під час процесу розшуку. Тому ми взяли на себе цей обов’язок і займаємось підтримкою і супроводом родин, які відкрили розшукову справу в Українському Червоному Хресті.

В нашій Службі розшуку наразі працюють 18 фахівців: 11 в Національному комітеті й сім фахівців в регіонах, де найбільша кількість звернень.

У січні 2024 року на місяць ми відкривали близько 500 розшукових справ, однак протягом листопада ми відкрили вже 958 розшукових справ.

Тобто навантаження збільшується і не завжди потенціал Українського Червоного Хреста відповідає тим потребам, які існують в нашій державі.

Рідна людина зникла безвісти: куди звертатися

Ірина Царюк пояснила, що Український Червоний Хрест не відвідує полонених на непідконтрольній уряду України територіях — цивільних чи військових.

У будь-якому випадку, коли родина має правдиву інформацію про знаходження рідного у полоні Український Червоний Хрест оформлює розшукову справу з запитувачем, який звернувся по допомогу.

Якщо вже в запитувача є певна інформація про те, що рідна людина перебуває в полоні — це можуть бути фотоматеріали, відеоматеріали, свідчення побратимів або інша інформація, але вона має бути правдивою, — у такому випадку всі ці запити далі передаються до Міжнародного Комітету Червоного Хреста.

— Він співпрацює з Національним інформаційним бюро в Україні й передає цю інформацію для підтвердження протилежній стороні.

Інколи з протилежної сторони є підтвердження полону, інколи — ні, але все, що необхідно зробити від української сторони, ми робимо.

Відмови таким запитувачам не може бути, — додає керівниця Служби розшуку зниклих безвісти.

“Ви вже майже наша родина”. Що найважче у роботі працівників Служби розшуку УЧХ

Після процесу пошуку працівники Служби розшуку УЧХ стикаються з моментом, коли потрібно повідомити рідним про результат роботи. На жаль, ці новини не завжди втішні.

— Кожен випадок дійсно індивідуальний. І реакція запитувачів індивідуальна. З деякими людьми можна спілкуватися консенсусно, вони розуміють. Та інколи емоції настільки поглинають, що спілкуватися з запитувачем неможливо, щоб отримати необхідну інформацію для заповнення анкети на розшук.

І тоді ми витрачаємо годину, і дві, і три, щоб заспокоїти людину і надати їй певні рекомендації та підтримку.

Я вважаю, що найбільш виснажливим в нашій роботі є саме спілкування з запитувачами. Інколи в нас є певні новини, які ми маємо повідомити людині. Не завжди ці новини радісні.

А бувають гарні новини, й тоді ми можемо поплакати з цією людиною. Коли нам телефонують і кажуть: “Ви вже майже наша родина. Ви майже нам рідні люди” — це також надихає.

Був випадок: ми розшукували цивільну жінку, вона втратила контакт зі своєю донькою, яка через війну виїхала за кордон. Маму ж евакуювали на Захід України й там вона опинилася в певному лікувальному закладі.

Донька повернулася з Європи й не знайшла матері вдома, не знала про її евакуацію. Вона звернулася до Українського Червоного Хреста, і завдяки загонам швидкого реагування, які беруть участь в евакуації людей, ми знайшли інформацію про її матір.

Наш співробітник прийшов до лікувальної установи, де перебувала старша жінка, і ми організували між мамою і донькою відеозв’язок.

Там всі плакали, але це були сльози щастя.

Ми допомогли родині возз’єднатися. Я пишаюся нашою командою, тому що вони дуже віддані своїй роботі — не тільки в рамках професійних зобов’язань. Український Червоний Хрест має дуже велику кількість позитивно завершених справ.

— Які якості потрібні для того, щоб працювати в такій сфері?

— Люди мають бути віддані своїй справі. Інколи ми кажемо: “Якщо ти працюєш в Українському Червоному Хресті хоча б пʼять років, то ти вже захворів (-ла) Українським Червоним Хрестом”. Ці цінності відповідають людській сутності.

Щодо якостей — важливо, щоб людина була уважною. Треба не лише слухати інформацію, а й чути її. Мати аналітичні здібності, щоб фільтрувати інформацію і знайти необхідні для розшуку дані. Також обовʼязковою є грамотність.

Важливо бути спокійними, добрими, позитивно налаштованими, а особливо — стресостійкими.
— Ще ніколи це запитання не було таким доречним, як зараз: в чому сила українців?

— На мій погляд — в єдності. Єдність і розуміння в родині, команді та колективі — це дуже важливо.

Єдність — це основний принцип роботи Українського Червоного Хреста.

Наостанок я хотіла б нагадати, що в Українському Червоному Хресті є єдина гаряча лінія для звернень. Телефон гарячої лінії: 0800-332-656.

Там працюють оператори, які відповідають на конкретні запитання щодо відновлення родинних зв’язків, — додає Ірина Царюк.

Матеріал: Вікна-новини.