Всесвітній день боротьби з ТБ. “Тріумф над життєвими обставинами”
Щороку 24 березня відзначається Всесвітній день боротьби з туберкульозом. У цей день світова спільнота звертає увагу населення планети на серйозну проблему сучасності, що становить загрозу здоров’ю людей в усьому світі. Цього року світ стикнувся з ситуацією, коли треба усім разом боротися з двома захворюваннями, що передаються повітряно-крапельним шляхом: туберкульозом та COVID-19.
Товариство Червоного Хреста України наразі продовжує реалізовувати проекти, направлені на боротьбу з туберкульозом. Сьогодні ми хочемо поділитися історіями, які ілюструють силу й мужність наших отримувачів допомоги у боротьбі з хворобою.
Віталій
«Прикутий до ліжка»: таке словосполучення було виділено у заявці на взяття на супровід молодого хлопця по імені Віталій. Під час зустрічі було з’ясовано, що Віталій декілька років не залишає ліжко, нижні кінцівки не слухають його. У хлопця не залишилось друзів, єдиний, хто міг його вислухати, був хом’ячок Жорік.
Тяжке захворювання посприяло тому, що хлопець мусив користуватися урологічними катетерами. Віталій змирився з тяжкою долею, але біда не приходить одна. Згодом було встановлено новий діагноз – туберкульоз. Хлопець зовсім занепав духом та приймав нові препарати неохоче. Однак, підтримка ДОТ-провайдера Алли Крівенкової, яка щодня приносила ліки, вдихнула у хлопця віру в життя. Адже часто так трапляється, що зовсім незнайома людина може змінити чиюсь долю. Прислухаючись до порад та ввічливої критики, Віталій зрозумів, що майбутнє може змінитися, тільки потрібно прикласти зусилля.
У Віталія вийшло не просто перемогти хворобу: тепер він має можливість самостійно пересуватися, спілкуватися на вулиці з сусідами та словом і ділом допомагає хворому брату.
Олег
Люди з тяжкою долею часто втрачають сенс життя. Так трапилося з Олегом, який звільнився з місць позбавлення волі і невдовзі захворів на туберкульоз. Приймати призначені лікарем пігулки бажання у Олега не було.
«Навіщо? У мене немає паспорту, я не зможу повноцінно жити».
На вмовляння медичних працівників пацієнт не реагував. За діло взялася ДОТ-провайдер Лариса Кисіль. Чуйна від природи жінка знайшла ту тоненьку ниточку, яка допомогла чоловікові відкрито розповісти про свою нелегку долю. Лариса спробувала переконати чоловіка в тому, що важливо вірити в добро і пам’ятати, що ми самі творці свого щастя, і пообіцяла допомогти.
Товариство Червоного Хреста України звернулось з проханням про допомогу по відновленню документів до організації «Право на захист». Спільними зусиллями вдалось отримати копію свідоцтва про народження та оформити новий паспорт.
Така допомога вдихнула у чоловіка нове життя. Олег пройшов безперервний курс лікування і повністю одужав. Це не просто перемога над хворобою, це тріумф над несприятливими життєвими обставинами.
K.
У серпні 2018 року до проекту «Програма соціально-психологічного супроводу пацієнт-орієнтованої медичної допомоги хворим на туберкульоз у Херсонській області», який реалізує Херсонська обласна організація Товариства за фінансової підтримки Глобального фонду, долучився пацієнт К.
Чоловік при першому знайомстві одразу привернув увагу співробітників проекту своїм сумним виглядом, згаслим поглядом очей. Неохайний одяг, виклик при спілкуванні:
«Навіщо ви до мене прийшли, нічим ви не можете мені зарадити. Така вже у мене доля – пропадати».
Пацієнт відповідає на запитання анкети.
– Наскільки Ви мотивовані,щоб завершити лікування до кінця?
– Мені байдуже.
В індивідуальний план медико-соціального супроводу цього пацієнта за оцінкою потреб було включено, окрім видачі продуктових та гігієнічних пакетів із засобами особистої гігієни, дороговартісні медичні обстеження, гепатопротектори, вітаміни. Коли менеджер Ірина пропонувала ці послуги, пацієнт мляво погоджувався: «Так».
І медсестра амбулаторії С. Тарасова, і менеджер І. Андрєєва приділяли К. максимум уваги. Щоденно медсестра відвідувала пацієнта на дому, приносила ліки та знову і знову пояснювала важливість та необхідність лікування. Менеджер була частим гостем в хатинці пацієнта, а коли трапилися перебої з новокаїном, вона привезла в амбулаторію для пацієнта придбаний за власні кошти медичний препарат.
На очах К. оживав. Він почав при зустрічах несміливо посміхатися при вітанні, співробітники помітили, що чоловік почав голитись, одяг на ньому був, як і раніше, старенький, але чистий. Його почали цікавити деталі лікування, він з надією запитував про результати лікування «у таких , як я».
При повторному заповненні анкети через 2 місяці він вже самостійно написав про свої нагальні потреби: опалювальні брикети для печі, предмети одягу і побуту. К. почало цікавити життя, він почав дивитись у майбутнє.
– Наскільки ви мотивовані, щоб завершити лікування до кінця?
– Добре мотивований. Бо є допомога.
Коли К. отримав 1,5 тони опалювальних брикетів з деревини, він зізнався, що до останньої хвилини не вірив, що його мрія здійсниться, і що більше не доведеться мерзнути взимку. Сльози вдячності були на очах чоловіка.
Пан К. успішно завершив лікування 11 червня 2019 року. За час знаходження на медико-соціальному супроводі на проекті, його життя докорінно змінилося. Чоловік змінив ставлення до свого здоров’я, відчув підтримку людей.