Вінничанки отримали звістку про поховання дідів, загиблих у Другій Світовій

Дві вінничанки отримали звістки повідомлення про поховання своїх дідів, загиблих під час Другої світової війни. Понад сім десятиліть родини бійців Сергія Зізьвера і Якова Токарчука не знали, де знайшли спочинок їхні загиблі родичі. І от онукам загиблих зателефонував голова Вінницької обласної організації Товариства Червоного Хреста Сергій Глухенький і повідомив довгождану звістку: у Польщі знайшли місця поховання їхніх дідусів.

– Родини Сергія Зізьвера і Якова Токарчука раніше розшукували їх як зниклих безвісти, потім шукали місця поховання, підтверджували їх. І от ми отримали відповіді від Польського Червоного Хреста. Третя справа – про встановлення меморіальної таблички на могилі уродженця Вінниччини Івана Мельника, теж похованого в Польщі. Пам’ять загиблого бійця тепер увічнена. Родичі загиблого, на жаль, не змогли сьогодні приїхати  на нашу зустріч.

Зворушені жінки, яких запросили у Червоний Хрест, щиро дякували за добрі звістки.

– Ми знали про те, що дідусь загинув у Польщі, але де точно похований, не знали. Не збереглася й похоронка. Уже один раз пробували розшукувати – в 90-х роках минулого століття – не знайшли. І от вирішили повторити спробу. Заяву я подала торік ту серпні і от отримала результат. Я не сподівалася, що це може бути так швидко, адже розшук іноді триває роками. Звістка радісна, хоч і зі сльозами. Ми тепер можемо приїхати на могилу, знаємо, де спочиває дідусь. А головне, що звістки дочекалася бабуся: вона жива, їй 95-й рік. Усі слова вдячності, які тільки є на світі, я передаю червонохрестівцям. Я думаю, що в цій організації працюють люди з добрими серцями, адже вони мають справу з людьми, які потребують допомоги і часто мають драматичні історії, – сказала онука Сергія Зізьвера Любов Багнюк:

– Дуже важко говорити, бо не так давно поховала маму, яка дуже чекала цієї звістки. На жаль, не дочекалася, – розповідає Олена Бондаренко, онука Якова Токарчука. – Я внучка загиблого, а запит робила правнучка, вона зараз живе в Німеччині. Символічно, що ми отримали повідомлення у поминальні дні, хоча цієї звістки чекали давно. Дуже вдячна за вашу велику роботу.

Голова обласної організації ТЧХ Сергій Глухенький повідомив, що останнім часом зростає кількість запитів про розшук зниклих безвісти:

– Були випадки розшуку загиблих уже під час теперішньої  неоголошеної війни. Були запинити про розшук людей, які поїхали за кордон на заробітки. З розшуком заробітчан ситуації бувають ще складніші, ніж з військовими. Коли людина йде воювати, то там є якісь дані з військової частини, біля тіла загиблого можна знайти медальйон чи якісь документи, а заробітчани їдуть іноді в повну невідомість. Буває, що потрапляють там в рабство і потім утікають, не маючи документів, іноді не знаючи мови. Їхні родичі іноді не знають навіть, в яку саме країну вони поїхали. Це дуже ускладнює пошук зниклої людини, особливо якщо заробітчанин гине за якихось нез’ясованих обставин.

Раніше було в рік до 100 звернень. Масово зверталися після розкриття архівів, шукали своїх рідних. Хтось для отримання компенсації. А було таке, що люди вийшли з табору і спалили всі документи, щоб їх потім не виявили як полонених і не відправили в Сибір. Тому ніхто не може дати гарантії, що пошукав робота завершиться успіхом, але й надії втрачати не варто. Іноді найдрібніші деталі, на які ніхто спочатку не звертає уваги, можуть мати вирішальне значення.

Валентина ПУСТІВА, Вінницька газета