Служба розшуку: Герої не будуть забуті…
Війна – це беззаперечно героїзм, звитяга, подвиги людей, котрі захищають свою Батьківщину, домівки, але це вочевидь і жахлива трагедія – як для людства загалом, так і для кожної окремої родини, яка опинилася у вирі війни.
За Батьківщину у боях вмирали однаково — дорослі і малі…
За довгі роки ще не розшукали усіх могил солдатських на землі.
Розкидані вони у чистім полі, десь при дорозі, у розмай-траві…
Могил отих не обминай ніколи: поховані у них — для нас живі!
— Марія Познанська
Мільйони українців зі зброєю в руках боролися з нацизмом упродовж усієї війни. Близько 7 млн наших співвітчизників були призвані до лав армії. До останнього часу історики сперечаються щодо втрат України, територією якої війна у 1939-1945 роках двічі прокотилася із заходу на схід та зі сходу на захід. Проте у науковців майже не викликає суперечок твердження, що Україна у цій війні понесла чи не найбільше втрат як серед військових, так і цивільних, більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 8-10 млн життів, що можна порівняти із населенням сучасної Австрії. Кожен другий український воїн загинув на фронті.
Родина Голобородько з Полтавщини, як і багато родин в Україні, також зазнала непоправної втрати. Старший син Костянтина та Мотрони Голобородько Борис, який був призваний до лав армії як військовий лікар, вже ніколи не повернувся до рідної домівки. Він загинув майже наприкінці війни в квітні 1945 р. та був похований, як зазначено у похоронці, на околиці німецького містечка Еберсвальде. Молодший брат Бориса, Микола, який дуже любив його та завжди намагався наслідувати його прикладу, також обрав професію лікаря, тим самим створивши родинну династію лікарів – адже його наймолодший брат Станіслав, син Микола та донька Олена також присвятили себе медицині. Він досяг в житті значних висот – став лікарем-хірургом, професором, доктором наук, винахідником, автором багатьох наукових робіт та монографій, розробником новітніх технологій та інструментарію для медицини. Він і досі, незважаючи на свій поважний вік, пропагує та і сам веде здоровий і активний спосіб життя. Сфера його інтересів сьогодні – виховання здорового та міцного покоління молоді, методи оздоровлення людини, виживання.
Але, не дивлячись на шалений ритм свого життя, пан Микола, якому невдовзі виповниться 90 років, все своє життя не полишав думки відвідати місця, де героїчно воював та загинув його старший брат. Завдяки копіткій роботі Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України у співпраці з Німецьким Червоним Хрестом він тепер може здійснити своє бажання. Адже в результаті проведення розшукових заходів було встановлено місце загибелі молодшого лейтенанта медичної служби, командира санітарної служби Бориса Костянтиновича Голобородька, нагородженого за подвиг в березні 1945 р. орденом Червоної зірки, а також місце його перепоховання в післявоєнні часи.
Співробітники Червоного Хреста України та Німеччини ініціювали роботу по увічненню пам’яті загиблого 20-річного офіцера на військовому кладовищі м. Еберсвальде, земля Бранденбург (Німеччина). Прізвище Голобородько Бориса Костянтиновича викарбовано на меморіальній плиті військового кладовища, це кладовище вважається місцем його вічного спокою.
Співробітник Служби розшуку у м. Харків відвідала родину Голобородько та передала документи про поховання та увічнення пам’яті полеглого майже 74 роки тому військовослужбовця.
P. S. Микола Костянтинович вже активно готується до поїздки у Німеччину разом зі своїми дітьми в травні 2019 р., в 74-ту річницю закінчення Другої світової війни: розробляє маршрут поїздки, отримав закордонний паспорт. Ми щиро бажаємо йому виконати обіцянку, яку він дав своїм батькам: розшукати місце поховання рідної людини та покласти квіти на його могилу.
