Історія Служби розшуку: знайдена більше ніж через 70 років
Зігфрід Ванглер народився в Німеччині після війни. Багато часу і зусиль він присвятив пошукам своєї сестри Анни з України, про яку йому розповідав батько.
Наприкінці війни батько Зігфріда і Анни опинився в Німеччині і вже не зміг повернутись додому. В Німеччині у нього з’явилась нова родина, проте сум за маленькою донечкою, яка лишилась в Україні, с. Пересадівка, ніколи не полишав його, час від часу огортаючи сутінками сонячні дні.
Анну ж довгі роки турбувало питання про долю батька, який був поруч лише в перші місяці її життя. Вони з мамою давно переїхали з Пересадівки, мати вийшла заміж вдруге, змінила прізвище, тяжко працювала бригадиром рільничої бригади. Життя продовжувалось. В родині Анни дбайливо зберігали спогади про батька, сімейні світлини. Сама Анна вже стала дорослою, отримала освіту зоотехніка, одружилась, народила дітей…
Одного дня Анна отримала від Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України звістку про те, що певний пан Зігфрід з Німеччини розшукує сестру Анну, і, схоже на те, що мова йде про неї. Проте були деякі сумніви, чи дійсно саме вона є сестрою Зігфріда – адже батька Анни в Україні звали Анатолієм, а батька Зігфріда – Тобіасом. Мати Анни – Клава, а для Зігфріда вона була Кларою. З огляду на вік Анна не мала змоги приїхати до обласної організації, проте надала згоду на співпрацю зі Службою розшуку Товариства Червоного Хреста України та Німецького Червоного Хреста і доручила діяти від свого імені сину Валерію.
Пан Валерій завітав до Миколаївської обласної організації ТЧХУ з великим сімейним архівом і повідомив, що його мати дуже зворушена і, звичайно ж, хотіла б спілкуватися, а може й зустрітися, зі своїм рідним братом – адже він може так багато розповісти їй про батька. Після ретельного вивчення документів та історії родини було з’ясовано, що дійсно Анна – це сестра Зігфріда – дівоче прізвище її матері та інші життєві обставини, повідомлені у запиті з Німеччини, співпали. Наразі ми разом з членами родини Ванглер в Німеччині та Україні сподіваємось на зустріч брата та сестри найближчим часом…
Як же вдалось здійснити те, що багато років безрезультатно намагались зробити Зігфрід та Анна, а саме: віднайти необхідні відомості і відновити родинні зв’язки? Співробітники всеукраїнської мережі з відновлення родинних зв’язків Товариства Червоного Хреста України мають великий досвід у цій непростій, але життєво важливій діяльності, адже Служба розшуку Українського Червоного Хреста допомагає людям понад 25 років. Коли провідний фахівець Служби розшуку Людмила Тавровська встановила, що в таких компетентних установах, як сільська рада та Державна міграційна служба, немає жодних відомостей про родину, що розшукувалась, надійшла черга копіткої роботи працівників Червоного Хреста на місці, в Миколаївській області.
Провідний фахівець Наталія Карлаш звернулась до співробітників Вітовської центральної районної лікарні та попросила їх розпитати людей, які проживають у цій місцевості – може хтось чув, бачив чи знає розшукуваних. Яке ж було здивування, коли через день медична сестра Вітовської ЦРЛ надала адресу і контактний телефон розшукуваної особи. А найдивніше було в тому, що Анна давно не проживає у селі Пересадівка Вітовського району Миколаївської області. Відразу після закінчення школи вона виїхала з цього району назавжди! За щасливою випадковістю, зі слів далеких родичів, які проживають у с. Пересадівка, вдалось встановити, що Анна проживає у селі Баловне Новоодеського району.
Так за допомогою багатьох небайдужих людей вдалося скласти ще один пазл родинних зв’язків, зруйнованих війною. Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України завжди готова допомагати тим, хто цього потребує.
Служба розшуку ТЧХУ, Миколаївська ОО ТЧХУ