Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця – рух допомоги, гуманності, підтримки та порятунку –  був заснований 17 лютого 1863 року, за ініціативи швейцарського підприємця і громадського діяча Жан Анрі Дюнана.

Жан Анрі‌ Дюна‌н — швейцарський громадський діяч, лауреат Нобелівської премії миру, чиє милосердя й бажання допомогати потребуючим створило найбільший гуманітарний рух у світі — Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. 

Анрі Дюнан — людина, яка більшу частину свого життя займалася підприємницькою діяльністю, замислилася після побачених під Сольферино подій про створення нейтрального, незалежного руху для допомоги пораненим. І йому вдалося втілити свою ідею у задум. Тепер Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця вже понад 160 років допомагає людям, які постраждали від стихійних лих, надзвичайних ситуацій, міграції та війн.

У 1859 році Анрі Дюнан став свідком наслідків битви під Сольферіно, найбільшої битви австро-італо-французької війни 1859 року. Десятки тисяч поранених з ранами, травмами, кровотечами залишалися на полі бою і потребували допомоги. Але бажаючих і спроможних людей, які б могли допомогти, виявилось небагато. Вражений таким станом подій, Анрі Дюнан ініціював організацію людей для допомоги та порятунку поранених. Спільними зусиллями були створені імпровізовані шпиталі. Вперше в історії допомогу надавали абсолютно всім пораненим, байдуже до якої сторони у збройному конфлікті вони мали відношення, адже важливим залишалося – порятунок життя людини. Тисячі людей отримали першу допомогу, їжу, тепло, догляд, підтримку та турботу. Завдяки такій організованій допомозі вдалося врятувати тисячі життів.

Ці події надихнули Анрі Дюнана створити нейтральну організацію, яка б надавала допомогу всім, незалежно від того, звідки ця людина, які має політичні чи релігійні переконання, або расову приналежність. Так було створено вперше в історії нейтральний й найбільший в світі гуманітарний рух – Міжнародний Рух червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Після заснування Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця у 1863 році осередки Червоного Хреста почали поступово з’являтися у країнах Європи, а потім і по всьому світу. На теренах України, перші осередки Червоного Хреста з’явились у 1867 році у Сімферополі та Кам’янець-Подільському. Вони працювали та надавали гуманітарну допомогу під керівництвом Австро-Угорської та Російської імперії. Осередки Червоного Хреста надавали гуманітарну допомогу постраждалим від голоду та стихійних лих, боролися з епідеміями чуми, висипного тифу, натуральної віспи та інших небезпечних захворювань, відкривали безкоштовні лікувальні та реабілітаційні заклади, навчали сестер милосердя, які надавали медичну допомогу пораненим та всім потребуючим. 

Самостійне національне товариство Українського Червоного Хреста з’явиться тільки через понад 50 років.

У часи Першої світової війни осередки Червоного Хреста допомагали людям, які постраждали від масштабних бойових дій. Для цього на лінії фронту працювали санітарні загони та сестри милосердя Червоного Хреста; які на місці надавали першу допомогу та організовували транспортування поранених на евакуаційних потягах й пароплавах Червоного Хреста. Крім того, у цей час активно по всій країні відкривалися шпиталі, амбулаторії для допомоги ще більшій кількості поранених. Мільйонів біженців, які тікали від війни, осередки Червоного Хреста забезпечували гуманітарною допомогою. Також для їх підтримки та допомоги тим людям, які втратили своє житло, відкривалися безкоштовні харчові пункти, будувалося тимчасове житло для проживання, постраждалим надавали одяг, продукти харчування та інші речі першої необхідності.

У кінці 1917 року, коли розпочався процес відокремлення та незалежності України, виникла ідея створення українського національного товариства Червоного Хреста. Так, у Києві 18 квітня 1918 року було створено Товариство Червоного Хреста України, яке вже понад 105 років надає гуманітарну допомогу вразливим верствам населення та реагує на всі надзвичайні ситуації й виклики в країні. Першими очільниками Українського Червоного Хреста стали Євмен Лукасевич, Борис Матюшенко та Василь Наливайко. 

У перші роки свого існування перед Українським Червоним Хрестом постали значні виклики – наслідки війни, які спричиняли гуманітарну катастрофу. Волонтери Українського Червоного Хреста будували шпиталі та харчові пункти, санітарні потяги їздили у віддалені населені пункти й надавали їжу, питну воду та медикаменти усім, хто цього потребував. У цей час проводилася боротьба з епідеміями захворювань: людей інформували про шляхи розповсюдження й профілактику інфекцій, а в санітарних лабораторіях Українського Червоного Хреста проводили вакцинацію від тифу та інших інфекційних хвороб. Регулярно навчали санітарні загони Українського Червоного Хреста, які надавали медичну допомогу пораненим.

У 1923 році Український Червоний Хрест став частиною Союзу Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР. Першими завданнями Українського Червоного Хреста стала боротьба з наслідками довгої війни та гуманітарна підтримка постраждалого населення. У країні вирував голод та епідемії небезпечних захворювань. Тож Український Червоний Хрест створював тисячі безкоштовних їдалень, роздавав продукти харчування та іншу гуманітарну допомогу потребуючим, продовжував інформувати населення щодо профілактики небезпечних захворювань, а сотні медичних закладів Українського Червоного Хреста й надалі надавали безкоштовну медичну допомогу.  

З часом діяльність почала розширюватись – по всій країні почали створювати нові медичні й реабілітаційні заклади, диспансери, лазні, аптеки, пологові будинки, ясла та оздоровчо-санаторні заклади. 

Для ефективної медичної допомоги потребуючим, проводилося постійне навчання санітарних загонів та сестер милосердя, працювали санітарні літаки та кораблі-санаторії Українського Червоного Хреста.

З початком Другої світової війни, на лінії фронту працювали понад 100 тисяч медичних сестер, санінструкторів та сандружинниць Українського Червоного Хреста, які надавали медичну допомогу та рятували життя пораненим. У цей час розпочалася масова популяризація донорства крові, тому що багато медичних закладів потребували запасів крові для допомоги пораненим. Також створювалися санітарно-епідеміологічні загони, які займалися медичними обстеженнями й санітарним контролем населених пунктів, які постраждали від військових дій.

Після закінчення Другої світової війни, основним завданням Українського Червоного Хреста була допомога у відновленні країни та ліквідації санітарних наслідків війни. Осередки Українського Червоного Хреста розпочали відновлювати медичні заклади по всій країні, будувати їдальні для боротьби з голодом. У цей час створюється санітарна служба, яка моніторила гігієнічний стан та рівень забрудненості домогосподарств в громадах. Український Червоний Хрест навчав волонтерів, які надавали медичну допомогу, емоційну підтримку та догляд за хворими людьми в лікарнях або на дому. У 1961 році на основі цього була створена патронажна служба Українського Червоного Хреста, яка здійснювала медико-соціальний догляд за найвразливішими верствами населення України протягом наступних понад 50 років. 

У 1970-1980 роках Український Червоний Хрест продовжував підтримувати систему охорони здоров’я та розповсюджувати інформацію про здоровий спосіб життя, популяризувати волонтерський рух та донорство крові, навчати першій допомозі, і надавати ефективну гуманітарну допомогу усім тим, хто цього найбільше потребував. Але наступним викликом для Українського Червоного Хреста, і для України в цілому, стала Чорнобильська катастрофа 1986 року.

З перших годин Чорнобильської катастрофи, волонтери Українського Червоного Хреста брали участь в евакуації людей з місць радіаційного зараження. Евакуйованим допомогали із житлом, надавали продукти харчування та необхідні медикаменти,  першу допомогу та психологічну підтримку. Допомога у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи стала одним із ключових завдань Українського Червоного Хреста. Через деякий час була започаткована комплексна Чорнобильська програма, яка тоді стала найбільшою та найефективнішою програмою підтримки у світі – пересувні діагностичні бригади проводили обстеження постраждалого населення, вели інформаційну роботу серед населення постраждалих регіонів.

З проголошенням Незалежності України, незалежним зміг стати й Український Червоний Хрест, яке відповідним Указом Президента України було визнано єдиними національним товариством Червоного Хреста на території України. 

Український Червоний Хрест продовжив свою комплексну гуманітарну підтримку нової незалежної країни. Волонтери по всій країні навчали людей першій допомозі; інформували щодо таких небезпечних захворювань як ВІЛ-інфекція та туберкульоз; здійснювали догляд за вразливими категоріями населення; популяризовували донорство крові; розповсюджували знання з міжнародного гуманітарного права. У цей час розпочала свою діяльність служба розшуку Українського Червоного Хреста, яка допомагала відновлювати втрачені внаслідок стихійних лих, війн та інших надзвичайних ситуацій родинні зв’язки.

Наступним викликом стала Революція Гідності 2013 року. Задля надання першої допомоги постраждалим, евакуації та першої психологічної допомоги великій кількості людей на Євромайдані були створені загони швидкого реагування Українського Червоного Хреста. Зараз ці загони швидкого реагування продовжують допомагати державі – реагують на усі надзвичайні ситуації в країни, щоб спільно з ДСНС України оперативно надавати допомогу постраждалим.  

У 2014 році, після анексії Криму та початку військових дій на Донеччині й Луганщині, Український Червоний Хрест зосередив свою діяльність на гуманітарній підтримці великої кількості внутрішньо переміщених осіб. Людям видавали продуктові та гігієнічні набори, інші речі першої необхідності, проводили заходи із психосоціальної підтримки, забезпечували ваучерною допомогою й підтримкою у відновленні домогосподарств та втрачених родинних звʼязків. Мешканців прифронтових громад Донецької та Луганської області інформували щодо мінної небезпеки та правил поводження з вибухонебезпечними предметами. Також у цей час розпочали свою діяльність мобільні медичні бригади Українського Червоного Хреста, які надавали первинну медичну допомогу там, де був обмежений доступ до медицини.

Український Червоний Хрест розвивався, вдосконалював свої навички, і поступово переходив від радянської методології до найсучасніших світових практик надання гуманітарної допомоги. У 2016 році Український Червоний Хрест розпочав масштабне реформування своєї діяльності та посилення сталого розвитку організації. Український Червоний Хрест став потужним національним товариством Червоного Хреста, яке реалізовувало велику кількість програм й проєктів та надавало комплексну й ефективну гуманітарну допомогу. Осередки Українського Червоного Хреста підтримували найвразливіші верстви населення по всій країні: видавали продуктові та гігієнічні набори, одяг; проводили навчання з першої допомоги та заходи із психосоціальної підтримки, допомагали державі у реагуванні на всі надзвичайні ситуації в країні, розповсюджували знання щодо міжнародного гуманітарного права, популяризовували донорство крові, розвивали волонтерський рух в Україні та впроваджували гуманітарну освіту. З кожним кроком гуманітарна діяльність Українського Червоного Хреста ставала більш комплексною та ефективною.

Наступним випробуванням в сучасній українській історії стала пандемія COVID-19.  Увесь світ зіткнувся з невідомою хворобою, яка вплинула на всі сфери життя людей. Український Червоний Хрест, як найбільша гуманітарна організація в Україні, спільно з державними органами влади розпочав протидіяти розповсюдженню COVID-19 в Україні. Медичним закладам Український Червоний Хрест надавав необхідне для лікування хворих обладнання, забезпечував засобами індивідуального захисту (антисептиками, масками) медичний персонал, проводив інформаційні кампанії щодо популяризації донорства крові, особливостей коронавірусної інфекції та протидії її поширенню, а згодом й щодо вакцинації від COVID-19. Видача гуманітарної допомоги та інші напрямки діяльності Українського Червоного Хреста були оперативно адаптовані згідно карантинних обмежень, щоб найвразливіші верстви населення могли й надалі отримувати всю необхідну допомогу, підтримку та турботу, в першу чергу вразливим верствам населення та тим, хто перебував у соціальній ізоляції.

24 лютого 2022 року змінило життя кожного. Задля допомоги постраждалим людям Український Червоний Хрест мобілізував усі можливі сили та ресурси. Співробітники і волонтери майже цілодобово доставляли гуманітарну допомогу; допомагали з евакуацією та транспортуванням маломобільних людей з ‘’гарячих точок’’; облаштовували місця для тимчасового проживання; чергували на залізничних вокзалах та пунктах перетину кордону; навчали першій допомозі та інформували щодо мінної небезпеки, надавали психосоціальну підтримку та першу психологічну допомогу.   

Через масштабні руйнування та переселення великої кількості людей, українське суспільство зіткнулося з великою кількістю соціальних та гуманітарних викликів. Для комплексної та ефективної підтримки українців, Український Червоний Хрест масштабував усі свої напрямки діяльності та розпочав реалізовувати нові проєкти. Тисячі волонтерів та співробітників Українського Червоного Хреста допомагали й продовжують допомагати у відновленні й відбудові пошкодженної інфраструктури, забезпечують громади електрогенераторами та модульними котельнями, покращують умови проживання у тимчасових місцях розміщення ВПО та будують модульні містечка для них; впроваджують програми з реабілітації; підтримують заклади медицини; реагують на всі надзвичайні ситуації, працюючи на місці ліквідації наслідків та допомагаючи рятувальникам і постраждалим; інформують щодо мінної небезпеки та найрозповсюдженіших захворювань; навчають першій допомозі та турбуються про психічний стан людей; забезпечують гуманітарною допомогою потребуючих тощо. Крім того, мобільні медичні бригади надають первинну медичну допомогу в найвіддаленіших населених пунктах різних областей, а соціальні помічники Українського Червоного Хреста підтримують та піклуються за самотніми людьми літнього віку по всій країні.

6 червня 2023 року була підірвана Каховська ГЕС. Тисячі людей опинились в небезпеці – у водяній пастці, а кілометри земель стали затопленими, зруйнувавши домогосподарства та житло людей. З перших годин катастрофи волонтери Українського Червоного Хреста спільно з ДСНС України розпочали евакуацію людей з підтоплених районів та транспортування маломобільних людей до більш безпечних місць. Людям надавали продукти харчування та питну воду, постраждалим – першу допомогу та першу психологічну допомогу. Мобільні медичні бригади Українського Червоного Хреста проводили медичні консультації та обстеження у важкодоступних громадах. 

Наразі Український Червоний Хрест допомагає у відновленні пошкоджених домогосподарств, забезпечує питною водою та засобами для очистки води, надає комплексну гуманітарну підтримку,  інформує щодо найрозповсюдженіших інфекційних захворювань та мінної небезпеки, ризик від яких збільшився через масові затоплення. Також у райони, які втратили водопостачання, Український Червоний Хрест передає  ємності для води та очисні станції.