Екскурс в історію міжнародного гуманітарного права
«Міжнародне гуманітарне право (МГП) — це сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби ведення війни».
На превеликий жаль, війни супроводжують людство протягом всієї історії. З давніх часів точилися кровопролитні битви, які відрізнялися особливою жорстокістю. Мабуть всім знайомі такі вислови, як «війна приємна тільки тим, хто не зазнав її», або «горе переможеним». Вони чудово описують сутність збройних протистоянь. Проте, ще в давнину люди почали замислюватися над тим, що навіть для війни потрібні правила та обмеження. Тому, в поодиноких випадках виникали так звані «Кодекси ведення бойових дій», які регулювали відношення до полонених, поранених, цивільного населення тощо.
Але такі випадки носили епізодичний характер, не закріплюючись на законодавчому рівні. Все залежало лише від домовленостей між сторонами конфлікту, звичаїв певних народів, культурних та релігійних аспектів. Тим часом війни ставали все більш глобальними, призводячи до масштабних руйнувань та надмірних страждань мільйонів людей по всій земній кулі. А поняття гуманізму втрачало свій сенс перед жорстокою реальністю.
Створення першого Міжнародного комітету з надання допомоги пораненим
Все змінилось у 1859 році, коли під селищем Сольферіно в Північній Італії відбулася битва між військами франко-сардинського альянсу та австрійською армією. Гуманітарні наслідки цієї події були жахливими: на полі бою, а також у розташованих поблизу населених пунктах, лишилися кілька десятків тисяч поранених і загиблих солдатів з обох сторін. Випадковим свідком цих подій став швейцарський комерсант Анрі Дюнан (Henri Dunant). Шокований побаченим, він організував місцевих жителів, щоб перев’язати, нагодувати й заспокоїти поранених солдатів, поховати тих, хто загинув.
Повернувшись додому, А. Дюнан опублікував книгу «Спогади про Сольферіно». А вже в 1863 році, в місті Женева за ініціативою його однодумців було створено перший в історії Міжнародний комітет з надання допомоги пораненим, який пізніше отримав назву Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Трохи згодом відбулася міжнародна конференція, на якій представники 16-ти країн підтримали ідею про створення товариств для допомоги санітарним службам армії.
22 серпня 1864 року Уряд Швейцарії також підтримав цю ініціативу та скликав дипломатичну конференцію, на якій було укладено Конвенцію про поліпшення долі поранених на полі бою. Ця Конвенція впровадила червоний хрест як захисну емблему (за основу емблеми взятий швейцарський прапор з інвертованими кольорами).
Прийняття Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року
Подальший розвиток міжнародного гуманітарного права відбувався за двома основними напрямами. У Женеві ухвалювалися конвенції переважно щодо захисту жертв війни, цей напрям отримав назву «право Женеви». Другий напрям, як підгалузь МГП, називався «право Гааги», яке забороняло/обмежувало застосування конкретних методів і засобів ведення війни. Розмежування між «правом Женеви» та «правом Гааги» практично втратило значення після прийняття у 1977 р. двох Додаткових протоколів до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 січня 1949 р., які стосуються обох цих складників МГП. Загалом становлення міжнародного гуманітарного права можливо поділити на такі етапи:
- Женевській конвенції 1864 року змінювалися і доповнювалися в конвенціях 1899, 1906, 1907, 1929, 1949 та 1977 років, в них розширювався перелік категорій жертв війни, які підпадали під захист МГП.
- У 1929 році була укладена Женевська конвенція про поводження з військовополоненими, а також Женевська конвенція про покращення долі поранених і хворих у діючих арміях.
- Після другої світової війни, яка призвела до величезних жертв серед цивільного населення, виникла необхідність в розробці нових міжнародних угод. Тому в 1949 році було прийнято відразу чотири Женевські конвенції про захист жертв війни:
– І Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях;
– ІІ Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі;
– ІІІ Женевська конвенція про поводження з військовополоненими;
– ІV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни.
Отже, основою сучасного міжнародного гуманітарного права є чотири Женевські конвенції про захист жертв війни, укладені 12 серпня 1949 року (та Додаткові протоколи). До них приєдналися 190 держав, тобто майже всі країни світу. Саме ця галузь права, яка виникла 75 років тому, спрямована на захист цивільного населення від впливу збройного конфлікту та тих, хто припинив брати участь у воєнних діях.