Коли цивільна особа може втратити захист від прямого нападу за МГП?

Принцип розрізнення в міжнародному гуманітарному праві (МГП) зобов’язує сторони збройного конфлікту чітко розрізняти цивільне населення та комбатантів. Напади на цивільних осіб заборонені – вони можуть бути спрямовані виключно на військові цілі.

Водночас існує виняткова умова, за якої цивільна особа може тимчасово втратити захист від прямого нападу – у випадку її безпосередньої участі у воєнних діях. Що саме означає «безпосередня участь» і на який період цивільні особи втрачають такий захист – розглянемо далі.

Принцип розрізнення в МГП

Мета розмежування між цивільними особами та комбатантами закріплена у статті 48 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 року:

«Для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об’єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об’єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об’єктів».

МГП визначає комбатантів як особовий склад збройних сил сторони міжнародного збройного конфлікту. До цієї категорії також належать члени ополчення та добровольчих загонів, які входять до складу таких збройних сил. Крім того, стаття 4 Третьої Женевської конвенції встановлює умови для членів інших ополчень і добровольчих загонів, зокрема організованих рухів опору.

Цивільними особами є всі особи, які не належать до категорії комбатантів. У разі сумніву щодо статусу особи вона повинна вважатися цивільною.

Зокрема, норма 5 звичаєвого міжнародного гуманітарного права передбачає:

«Цивільні особи – це особи, які не входять до складу збройних сил. Цивільне населення складається з усіх цивільних осіб».

Безпосередня участь у бойових діях

Загальний захист цивільного населення від прямого нападу може бути тимчасово втрачений щодо осіб, які беруть безпосередню участь у воєнних діях. Це прямо передбачено статтею 51 Додаткового протоколу I:

«Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком випадків і на той період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях».

Важливо підкреслити, що така участь сама по собі не надає цивільній особі статусу комбатанта і, відповідно, не створює автоматичного права на статус військовополоненого. Водночас втрата захисту є тимчасовою – лише на період безпосередньої участі у бойових діях.

Питання «безпосередньої участі» є ключовим і визначається за сукупністю критеріїв. Оскільки договори МГП не містять вичерпного визначення цього поняття, у практиці широко використовують тлумачення Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Згідно з цим підходом, дія вважається безпосередньою участю у воєнних діях за умови одночасного виконання трьох критеріїв:

• Досягнення порогу шкоди – дія спричиняє або безпосередньо може спричинити шкоду воєнного характеру, зокрема загибель чи поранення осіб або пошкодження військових об’єктів противника.
• Прямий причинно-наслідковий зв’язок – існує прямий зв’язок між дією особи та настанням або ймовірністю такої шкоди.
• Воєнна спрямованість дії – дія спеціально спрямована на підтримку однієї зі сторін збройного конфлікту та завдає шкоди іншій стороні.

Таким чином, міжнародне гуманітарне право встановлює чіткі умови, за яких цивільна особа може тимчасово втратити захист від прямого нападу під час безпосередньої участі у бойових діях.

Публікації Українського Червоного Хреста спрямовані на підвищення обізнаності з питань міжнародного гуманітарного права.