Служба розшуку встановила вже понад 6000 імен українців, які загинули під час Другої світової війни
«І як же ти один у Всесвіті?
І як же тут без тебе я?!
Впізнай мене в холодній безвісті,
згадай моє земне ім’я!»
Ліна Костенко
Уже понад 75 років минуло після закінчення Другої світової війни, а її наслідки продовжують відлунювати у людських долях. Люди завжди будуть розшукувати одне одного, тому що невідомість про своїх близьких – це вічний невгамовний біль.
Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України у співпраці з партнерськими національними товариствами допомагає відновити родинні зв’язки, у тому числі які були втраченими під час Другої світової війни. Пам’ять вже понад 6 000 наших співвітчизників, які загинули у 1939-1945 рр., тепер увічнена на військових цвинтарях завдяки активній діяльності Служби розшуку Червоного Хреста України. Сини, чоловіки, брати, дядьки, дідусі – вони вже перестали бути невідомими і їх родини можуть тепер вклонитися на місці їх вічного спочинку і вшанувати їх пам’ять.
Нещодавно співробітники Служби розшуку Харківської та Дніпропетровської обласних організацій Товариства Червоного Хреста України повідомили родинам, які тривалий час до цього шукали місце поховання рідних, що загинули під час війни, про місце їх вічного спочинку та увічнення пам’яті на території Польщі – результат плідної співпраці Служб розшуку Українського та Польського Червоного Хреста.
Кругових Володимир Олексійович, що з Харкова, кілька років працював водієм авто у Польщі. Він давно намагався знайти місце поховання свого діда, але все безуспішно.
«Багато разів я по роботі проїжджав через місто Сандомеж, повз військовий цвинтар, і не знав, що там спочиває мій дідусь, – розповідає Володимир. – А дізнався я про це завдяки Червоному Хресту».
Як зазначено у довідках Червоного Хреста, яку отримав Володимир від Служби розшуку Товариства, пам’ять Кругових Василя Прокоповича, який загинув наприкінці Другої світової війни, увічнена, його прізвище внесено до реєстру воїнів, похоронених на радянському військовому цвинтарі у м.Сандомеж, Польща.
«Тепер візьму свого старенького батька і поїдемо з ним по знайомій дорозі до могили мого дідуся – його батька. Ось як буває в житті».
Пані Ангеліна з Дніпра теж протягом багатьох років шукала могилу свого батька, який загинув на фронті у 1944 році. Спочатку ще за життя цим питанням займалася її мати. Але всі звернення та пошуки виявлялися безрезультатними. І от, коли сім’я вже зовсім зневірилася – онук знайшов інформацію про Службу розшуку і написав запит. Після знайомства з Червоним Хрестом України пошуки відновилися і вже через кілька місяців завдяки співпраці з Польським Червоним Хрестом Служба розшуку віднайшла місце поховання батька Ангеліни, героя війни, майора Єщенка. Тепер залишається сподіватися, що карантинні заходи не завадять сім’ї з’їздити до м.Дукля, яке розташоване у Польщі, та віддати шану батькові, якого пані Ангеліна втратила ще у шестирічному віці.
