Принцип відсутності взаємності в міжнародному гуманітарному праві

Дотримання міжнародного гуманітарного права (МГП) не залежить від взаємності. Це означає, що всі сторони збройного конфлікту зобов’язані дотримуватися його норм за будь-яких умов, навіть якщо противник їх порушує. Хоча на перший погляд така вимога може здаватися незвичною, вона є однією з фундаментальних засад міжнародного гуманітарного права.

Щоб зрозуміти важливість принципу відсутності взаємності, варто згадати, що МГП починає діяти з початком збройного конфлікту, а його мета – обмежити насильство під час війни на користь гуманності. Тому норми МГП захищають цивільних, обмежують методи і засоби ведення бойових дій, встановлюють зобов’язання щодо поводження з військовополоненими, пораненими та хворими тощо.

Відповідно, кожна сторона збройного конфлікту повинна дотримуватися цих правил без будь-яких застережень. Це зокрема визначено спільною статтею 1 Женевських конвенцій 1949 року:

«Високі Договірні Сторони зобов’язуються дотримуватися й забезпечувати дотримання цієї Конвенції за всіх обставин».

Іншими словами, не існує обставин чи виправдань, які дозволяють нехтуючи гуманністю, відмовитися від зобов’язання дотримуватися норм МГП. Навіть якщо противник порушує свої зобов’язання, це не може бути підставою діяти так само. На це прямо вказує норма 140 звичаєвого міжнародного гуманітарного права:

«Обов’язок додержуватися та забезпечувати додержання міжнародного гуманітарного права не залежить від взаємності».

Отже, застосування принципу відсутності взаємності посилює ефективність МГП, як галузі права, що стоїть на варті людяності під час збройного конфлікту. Завдяки його існуванню ніхто та за жодних умов не може відмовитися від своїх зобов’язань за МГП, мотивуючи це недотриманням правил іншою стороною.

Читайте більше про міжнародне гуманітарне право в освітніх публікаціях Українського Червоного Хреста.