fbpx

Інтерв’ю з фахівцем Служби розшуку Катериною Мороз

— Сьогодні ми спілкуємося з провідним фахівцем Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України Катериною Мороз. Зокрема розпитали про історію Служби пошуку, її діяльність в Україні та особливості роботи на Донбасі. Вітаю, Катерино.

— Доброго дня.

— Розкажіть нашим слухачам про Службу розшуку Червоного Хреста. Як давно організація займається пошуком людей та чим він особливий в Україні?

— Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України була створена у червні 1992 року і є офіційно визнаною службою в Україні, яка безкоштовно, згідно з міжнародними правилами здійснює заходи по встановленню долі членів родин, які постраждали внаслідок збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій у світі. Служба розшуку є повноправним членом глобальної мережі по відновленню родинних зв’язків міжнародного руху та координує свою діяльність з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста та партнерськими національними товариствами. Зараз дуже актуальна Служба розшуку, тому що наша країна теж переживає дуже трагічні події, які пов’язані зі зникненням людей. Діяльність розшуку та відновлення родинних зв’язків в Україні реалізується в рамках імплементації міжнародного гуманітарного права, права родин знати про долю рідних, права відновлювати та підтримувати родинні зв’язки, та визнана Урядом України, що закріплено в нормативних документах.

— Як відбувається пошук? Куди звертаєтеся? Як взагалі виглядає ця схема?

— Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України здійснює розшук по декількох напрямках. Розшук здійснюється через партнерські національні Товариства Червоного Хреста або Червоного півмісяця за кордоном та архівні установи. Основні напрямки діяльності наступні: розшук, з’ясування долі рідних та відновлення родинних зв’язків, розшук цивільних осіб, зв’язок з якими втрачено внаслідок Другої світової війни, зв’язок втрачено внаслідок сучасних збройних конфліктів, зв’язок втрачено в теперішній час. Також є напрямок з’ясування стану військових та цивільних часів Другої світової війни за кордоном. Розшук за кордоном членів родини, зв’язок з якими втрачено внаслідок сучасних збройних конфліктів, під час стихійних лих, техногенних катастроф та внаслідок міграційних процесів. Також ми здійснюємо розшук спільно з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, який стосується сучасного збройного конфлікту в Україні.

— Крім МКЧХ хто ще є вашим партнером за кордоном?

— Це всі національні Товариства Червоного Хреста або Червоного півмісяця. Це і німецький Червоний Хрест, австрійський, американський.

— Це набагато складніше, шукати людей за кордоном, ніж шукати людей в Україні?

— Я можу сказати, що за кордоном дуже гарні пошукові системи, архівів дуже багато, де є майже про всі поховання часів Другої світової війни. Дуже відповідально до цього ставляться і приділяють дуже багато часу.

— Скільки країн охоплює Служба пошуку?

— Всього національних Товариств більше 190 і майже зі всіма ми працюємо.

— Скільки наразі є запитів на розшук людей, які зникли у Донецькій області?

— З січня у нас 169 запитів на розшук рідних у зв’язку з конфліктом в Україні.

— Наскільки часто розшукують військових, які зникли у зоні проведення ООС?

— Розшук, який пов’язаний з конфліктом в Україні — це мандат МКЧХ. Але ми плідно співпрацюємо. Сказати точно цифру я не можу.

— Пошуки зниклих безвісти у ході збройного конфлікту ви ведете з самого початку війни на Донбасі чи де вже почалося пізніше?

— З кінця 2014, з кінця навіть 2013 року, Міжнародний Комітет почав приймати заяви після 23 листопада 2013 року.

— Серед розшукуваних у Донецькій області більше військових чи цивільних?

— Це конфіденційна інформація і тому я не можу її озвучити. Але можу сказати, що є і військові, і цивільні.

— Ви займається розшуком людей на тимчасово окупованій території?

— На територіях, які тимчасово не контролюються Урядом України здійснює розшук МКЧХ.

— Скількох людей, зниклих на Донбасі, вже вдалося знайти?

— За останні роки було закрито дуже багато справ. В минулому році було відкрито 750 справ, а зараз їх значно менше.

— З яких міст найчастіше звертаються за допомогою у пошуках людей?

— Так як я працюю в Донецькій області, то звертаються і з Бахмута, Покровська, Селидового. Звертаються шукати цивільних осіб, які залишилися на тимчасово непідконтрольній Уряду території. Також звертаються люди, у яких безвісти зникли військовослужбовці.

— Кого найчастіше розшукують? Чоловіків, жінок чи дітей?

— Чоловіків.

— Дітей часто шукають, чи це рідкість більше?

— З мого досвіду і з практики, в мене ще не було заяв на пошук дитини.

— Вам доводилося розшукувати цілі сім’ї?

— На початку конфлікту, коли не було зв’язку з Донецьком, Луганськом, то зверталися з різних міст України, зверталися з закордону, щоб дізнатися, в якому стані родина, чи проживає вона за адресою. Надавалися адреси родини і наші волонтери, співробітники розшукували ці сім’ї і повідомляли в Службу розшуку результат. Частіше за все, були знайдені родини, просто не було зв’язку телефонного, люди з інших міст просто не могли додзвонитися, щоб дізнатися, що все гаразд у їхніх родичів.

— Скільки в середньому займає пошук однієї людини?

— Це залежить від того, де шукають, кого. Якщо це пошук за кордоном, наприклад людини, яка зникла в теперішній час, це може зайняти до року, але не завжди знаходиться людина. Дуже важливо при подачі запиту вказати на важливу інформацію, щоб запитувач вказав: де ймовірно проживає ця людина, останні контакти телефонні, адресу, рідних, знайомих. І тому я хочу всім сказати, якщо хтось від’їжджає до якоїсь країни на роботу, в гості чи ще з якихось причин — залишайте свої контактні дані, навіть якщо вам здається, що ви їдете у безпечне місце. Тому що знаючи тільки місто, важко здійснювати пошук.

— Скільки найдовше за час Вашої роботи доводилося розшукувати людину?

— Рік і досі тривають пошуки.

— З якими труднощами ви стикаєтеся при пошуку людей?

— Буває, що дуже мало інформації надає запитувач, тому дуже важко здійснити пошук нашим партнерським організаціям, Національним Товариствам закордоном.

— З якими організаціями співпрацюєте в Україні?

— Перш за все, це архівні установи. Також ми співпрацюємо і підтримуємо постійні контакти з відповідальними структурними підрозділами МВС, Національної поліції, СБУ, державними архівами, державними міграційними та прикордонними службами України. Служба розшуку співпрацює з управлінням цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ згідно підписаного меморандуму про співпрацю. На місцевому рівні підтримуються контакти з органами самоврядування, з пенсійними фондами.

— Як часто працівники Служби пошуку виїжджають на лінію розмежування?

— На лінію розмежування виїжджають співробітники МКЧХ.

— Ви також займаєтеся пошуком родичів, які зникли безвісти за часів Другої світової війни. Кого зараз шукають більше? Зниклих на тій війні чи на сучасній?

— Хоч вже пройшло дуже багато років, актуальним залишається розшук людей, які зникли за часів Другої світової війни. Є дуже багато запитів. Тому що Україна багато років була окупована, у зв’язку з чим залишилось дуже багато родичів, які не знають про долю своїх рідних.

— Кого все ж більше шукають? Тих, хто зникли тоді чи тих, хто зникли зараз?

— Тих, хто зникли тоді.

— Чим відрізняється пошук зниклих на Другій світовій війні від пошуку тих, хто зник зараз на Донбасі?

— Друга світова війна вже завершилася, тому пошук здійснювати набагато легше.

— Скільки людей входять у вашу команду? Це волонтери?

— Наша команда складається з 10-х людей. Це загалом жінки, які працюють в національному товаристві Червоного Хреста — 5 жінок, і 5 жінок працюють по областях: у Дніпропетровській області, у Донецькій, у Харківській, Запорізькій. І на всій території України є співробітники відповідальні за розшук. Це голови обласних організацій та волонтери, які нам теж дуже допомагають у розшуку. І всі ці люди формують всеукраїнську мережу з відновлення родинних зв’язків.

— Чому так вийшло, що у Вашій команді більшість це жінки?

— Тому що це дуже кропітка і відповідальна робота. Такої роботи ніхто не вчить, це приходить з досвідом. Жінки, мабуть, більше співчувають горю людей і дуже довго затримуються на цій роботі. В національному комітеті є люди, які працюють з самого початку заснування Служби розшуку.

— Що потрібно, для того, щоб долучитися до команди Служби пошуку?

— Щоб долучитися до команди Служби розшуку потрібно бажання допомагати людям, робити це безкорисно і знати, чому ви це робите, щоб принести комусь радість, звістку про долю їхніх рідних.

— Які були випадки, чи можливо історії, які запам’яталися Вам більше всього?

— Позавчора Національний комітет служби розшуку повідомив, що вони знайшли людину, запит на яку я відправляла в Америку. Шукав її батько з тимчасово непідконтрольної Уряду території. Американський Червоний хрест дуже швидко, менше, ніж за три місяці, встановив місцезнаходження цієї людини, повідомив її адресу з її згоди, бо ми дуже захищаємо персональні дані. Якщо людина не хоче передавати свою адресу, то ми не передаємо ці дані запитувачу.

— Тобто до вас приходять заявки і з окупованих територій також?

— За телефоном люди консультуються з нами, а потім вони виїжджають на територію, яка контролюється Урядом України і заповнюють заявку.

— Як би Ви оцінили важливість Служби пошуку?

— Вона дуже важлива. Люди телефонують, дякують за те, що ми когось знайшли. Наостанок зазначу, що служба розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста наразі розшукує майже 100 тисяч людей у всьому світі, які зникли у ході військових конфліктів та стихійних лих. Роблять це безкоштовно. Як і їхні колеги в Україні. Звернутись до Товариства Червоного Хреста України у Донецькій області можна за телефоном 095 250 12 29.

Євгенія Тулаїнова, Вільне радіо