30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти

Кожного року 30 серпня Міжнародний Рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця відмічає Міжнародний день зниклих безвісти.

У 80-х роках минулого сторіччя з ідеєю присвятити цей день зниклим людям виступила латиноамериканська федерація родичів зниклих людей; у 2010 році Генеральною Асамблеєю ООН 30 серпня проголошено Міжнародним днем зниклих безвісти. У цей день у багатьох країнах проводяться заходи, які покликані зберігати пам’ять про тих, чия доля досі невідома – адже пошук зниклих безвісти не має терміну давнини.

Червоний Хрест 30 серпня нагадує про те, що право членів родин зниклих безвісти знати про долю близьких – це одне з головних положень міжнародного гуманітарного права і прав людини. Воно діє незалежно від того, коли та за яких обставин людина зникла безвісти: під час війни, збройного конфлікту, стихійного лиха чи під час міграції.

Зникнення близької людини – це трагедія для членів родини, які страждають через відсутність новин та переживають муки очікування. Родини безвісти зниклих роками, та, навіть, десятиріччями живуть у «невизначеності» – вони балансують між надією побачити, почути чи доторкнутись до рідної людини та відчаєм від думки, що ніколи не дізнаються про її долю. Один з членів родини безвісти зниклого під час війни на Балканах, а пізніше ідентифікованого, розповідав:

«На щастя, ми впізнали його останки у 2003р. Тяжко пояснити сторонній людині, яке це щастя. Але я так говорю. Тому що, коли ми його знайшли, впізнали й похоронили, невідомість закінчилась і додатковий біль пішов… Вам це може здаватись дивним, проте тисячі родин щодня живуть лише одним питанням: чи дочекаюсь я, коли його знайдуть, чи дочекаюсь, коли буде могила з його іменем? Це велике полегшення для всіх нас, коли більше немає невідомості. Хоча біль у серці втамувати неможливо, ми навчились жити з пораненим серцем. На жаль, є багато батьків, хто від цього болю знесилів та помер, не дочекавшись звістки про своїх дітей»…

Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України проводить пошук зниклих безвісти від початку своєї роботи у 1992р. – це й встановлення долі військовослужбовців та цивільних осіб, чия доля не була відома родинам ще з часів Другої світової війни (ДСВ); пошук інформації про близьких людей, які зникли під час сучасних збройних конфліктів чи під час міграційних процесів. З 1992 р. Службою розшуку ТЧХУ зареєстровано понад 4,5 тис. звернень по розшуку військовослужбовців, зниклих безвісти під час ДСВ, долю близько 500 з них вдалося встановити незважаючи на понад 70 років, які пройшли після закінчення цієї війни; близько 4 тис. звернень – встановлення долі цивільних осіб у зв’язку з ДСВ – про долю 1057 осіб повідомлено рідним.

З початком збройного конфлікту на сході України Служба розшуку ТЧХУ здійснює пошук зниклих безвісти у Донецькій та Луганській областях. Станом на серпень 2018 р. у зв’язку з ситуацією збройного конфлікту на сході України до Служби розшуку звернулося 829 громадян, за заявами яких було відкрито 788 розшукових справ; станом на сьогодні по 184 справах робота продовжується.

Наслідки збройного конфлікту: відсутність поштового та телефонного зв’язку, порушення в роботі мобільних операторів, обмеженість доступу, мінна небезпека, збройні протистояння – призводять до відсутності новин про долю рідних, спричиняють втрату зв’язку між ними.

Родини зниклих безвісти, як в Україні, так і в усьому світі, мають право на відповідь.

В Службі розшуку Товариства Червоного Хреста України є готовність до тривалої роботі в цьому напрямку, хоча на пошук може знадобитися час, рівний життю цілого покоління.

Чим вищий в суспільстві рівень розуміння проблеми, тим коротші списки зниклих безвісти, тим менша кількість безіменних могил і зруйнованих родин…

Детальна інформація про Службу розшуку та контакти – за посиланням.