Інтерв’ю Президента ТЧХУ Івана Усіченка виданню «Демократична Україна»

18 квітня поточного року червонохрестівці України відзначили ювілей — 100-річчя Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ).

Напередодні цієї дати кореспондент «ДУ» зустрівся з президентом Товариства Іваном Усіченком і попросив розповісти про його історію, здобутки організації, поділитися планами на майбутнє.

— Хочу нагадати, що доброчинність завжди була притаманна людям, які жили на теренах сьогоднішньої України, — говорить Іван Гнатович. — Згадайте ченців-лікарів часів Київської Русі Агапіта і Аліпія, котрі надавали медичну допомогу людям. Насамперед із числа найбільш бідних і знедолених.

Традиції, закладені ними, перейняли й інші благодійники: чернігівський князь Святослав, єпископ Єфрем Переяславський, які, слідуючи порадам Агапіта, були так званими безмідниками — допомагали людям безплатно.

— Нещодавно ми відзначили 100-річчя Української Народної Республіки. Український Червоний Хрест, як відомо, був створений саме в ті часи…

— До Української революції Червоний Хрест на теренах України функціонував як складова частина Російського. 18 квітня 1918-го, коли вже була проголошена Українська Народна Республіка, відбувся з’їзд, делегати якого розглянули одне питання — створення незалежного Українського Червоного Хреста.

За це рішення проголосували одностайно. На жаль, УНР проіснувала недовго. Український Червоний Хрест почав працювати в реаліях радянської держави.

— Але й тоді червонохрестівці допомагали простим людям, незважаючи на зміну політичного ладу.

— Абсолютно правильно. Наприклад, під час голоду 1921–1923 років саме вони, червонохрестівці, організовували їдальні, у яких голодуючі могли отримати порцію супу чи каші і не вмерти голодною смертю. Тоді ж були створені медичні заклади Червоного Хреста, зокрема протитуберкульозні і венерологічні диспансери, станції боротьби з малярією та іншими вкрай небезпечними захворюваннями.

Взагалі за рахунок коштів Українського Червоного Хреста працювали 119 медичних, 206 профілактичних і дитячих закладів. Було відкрито 400 аптек і магазинів санітарії.

Усього за роки існування колишнього СРСР українські червонохрестівці врятували мільйони людських життів, особливо під час Другої світової війни, організовували безплатне донорство крові для госпіталів, проводили підготовку медичних сестер, навчали населення навичкам надання першої допомоги, надавали медико-соціальну допомогу десяткам мільйонів тих співвітчизників, які найбільше її потребували.

— Перейдемо, Іване Гнатовичу, до сьогодення. Зважаючи на бойові дії, які четвертий рік поспіль точаться на Сході України, мільйони жителів Донбасу залишили свої домівки і є внутрішньо переміщеними особами. Проблем у них стільки, що хоч греблю гати…

— Так, кількість постраждалих на сьогодні досягла 4,4 мільйона осіб. Із них понад 3 мільйони потребують гуманітарної допомоги і соціального захисту. За даними Національної системи моніторингу та даними Світового банку, найболючішою проблемою для цих людей є відсутність над головою власного даху, складнощі з отриманням доступу до медичних послуг.

Найбільш вразливі майже 6 тисяч осіб, які проживають у 251-му центрі компактного проживання, розкиданих по всій країні. Кожен третій такий мешканець — пенсіонер, більшість із них — хворі жінки літнього віку, які потребують спеціального догляду і підтримки. Цим людям непереливки.

— Розкажіть нашим читачам про ту допомогу, яку їм надає Червоний Хрест.

— Протягом останніх трьох років Товариство працює в особливих умовах, що зумовлено анексією Криму та збройним конфліктом на сході країни. Через погіршення соціальної та економічної ситуації, поглиблення гуманітарної кризи в країні перед Товариством постали нові виклики, у зв’язку з чим був розширений спектр діяльності і переглянуті пріоритети в роботі.

Тільки протягом 2014–2015 років, коли розпочалось інтенсивне переміщення людей із зони збройного конфлікту, Товариство надало допомогу 1,2 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО). На кінець минулого року загальна сума нашої допомоги ВПО становила понад 510 млн гривень.

Це дозволило допомогти у розв’язанні їхніх гострих проблем із покращенням житлових умов, отриманням медичних і соціальних послуг, поряд із цим ми допомагаємо пораненим у госпіталях та сім’ям військовослужбовців.

— В яких регіонах надаєте допомогу переміщеним особам?

— Нами було запропоновано розширити сфери надання гуманітарної допомоги для цих людей, особливо в місцях їхньої найбільшої концентрації — не лише в Луганській і Донецькій областях, а й у Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській, Одеській і Київській.

— Ви реалізуєте десятки різних проектів, покликаних допомогти людям. Звісно, що про перебіг усіх їх розповісти не можете. Але про результати одного з них — «Україна: комплексне реагування» — хотілось би почути.

— Він став можливим насамперед завдяки підтримці Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Одним із його елементів було надання грошової допомоги ВПО. Причому з числа найбільш вразливих категорій населення: інвалідів, матерів-одиначок, сімей, які втратили годувальників.

Складався він із двох компонентів: продуктової підтримки і підтримки домогосподарств. На першу ми виділили 2563 грошових перекази через банк із розрахунку 550 гривень на людину протягом 4 місяців. За ці гроші люди мали змогу придбати продукти харчування.

Щодо другої частини проекту: вона поширювалася на людей, які проживають на підконтрольній українській владі території Донецької і Луганської областей. Конкурсна комісія відібрала 165 таких господарств. Кожне з них отримало 26500 гривень на розвиток власної справи.

Як правило, ці кошти люди спрямували на збільшення поголів’я худоби, вирощування кроликів і курей, тепличне виробництво, бджільництво. І, маючи змогу більше реалізовувати м’яса птиці чи меду, люди збільшили свої бюджети.

А міські жителі, вклавши кошти у розвиток чи навіть початок малого підприємництва, з часом, будемо сподіватися, теж розкрутяться і почуватимуться більш-менш упевнено у житті.

— У складі ТЧХУ діють загони швидкого реагування. Розкажіть трохи про них.

— Витоки їх створення сягають осені 2013-го, коли на Майдані почалися сутички між протестувальниками та представниками правоохоронних органів, у результаті чого постраждали десятки людей.

Загалом під час протистояння в м. Києві у 2013–2014 роках загін швидкого реагування Національного комітету ТЧХУ надав допомогу більш як 1500 постраждалим, у тому числі 32 працівникам міліції.

Загони швидкого реагування (ЗШР) тепер створені у більшості обласних організацій Товариства і стали ефективними підрозділами Червоного Хреста під час проведення гуманітарних операцій із надання населенню першої допомоги, медико-соціальної та психосоціальної підтримки, для проведення евакуації населення, яке постраждало внаслідок НС, організації таборів для тимчасового розміщення постраждалих і пунктів харчування для них тощо.

Також волонтери загонів беруть участь у реалізації благодійних програм із доставки гуманітарних вантажів і надання постраждалим і вразливим категоріям населення продуктів харчування, одягу, взуття, гігієнічних наборів, предметів догляду. Зазвичай члени ЗШР по всій Україні здійснюють патрулювання під час масових заходів: концертів, спортивних змагань, мітингів.

— Відомо, що Червоний Хрест навчає населення навичкам надання першої допомоги. Це безплатно?

— Товариство докладає максимальних зусиль для того, аби якомога більше громадян отримали ці корисні навички. У 5 регіонах України відкрито тренінгові центри «Школа першої допомоги», який поєднує платні навчання для тих, хто не перебуває у складному матеріальному становищі, з безплатними тренінгами для людей, які живуть біля лінії зіткнення на Сході України, та тих, хто не в змозі сплачувати за навчання.

— Одним із найголовніших напрямків діяльності Товариства є надання громадянам медико-соціальної допомоги…

— У нас створено Департамент охорони здоров’я та опіки, до напрямів діяльності якого входять проекти з охорони здоров’я та опіки, психосоціальної підтримки та патронажна служба.

Незважаючи на припинення фінансування патронажної служби з боку держави, з місцевих бюджетів надходить посильна допомога для продовження допомоги одиноким громадянам похилого віку.

Виходячи з нових реалій, які сталися в країні з початком реформи в охороні здоров’я, ми розпочали удосконалювати нашу патронажну службу, зокрема в Луганській і Донецькій областях. У цьому нам допомагає Міжнародний Комітет Червоного Хреста та Швейцарський Червоний Хрест.

З травня 2017 року 44 патронажні сестри Червоного Хреста на підконтрольній території регулярно піклуються про 269 літних самотніх стареньких. Із цього року проект поступово, залежно від ресурсів, буде розширюватись і на інші регіони України.

— А яку допомогу надають мобільні медичні бригади Червоного Хреста?

— Товариство має унікальний досвід діяльності мобільних діагностичних медичних бригад, які вперше ми створили після Чорнобильської катастрофи в радіаційно забруднених регіонах.

Цей досвід ми застосували і тепер для надання медико-діагностичної допомоги для населення, постраждалого від збройного конфлікту, яке проживає в населених пунктах Донецької і Луганської областей і має обмежений доступ до медичних послуг.

Наш проект підтримали Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Австрійський, Фінський Червоний Хрест.

Завдяки висококваліфікованому лікарю, двом медсестрам, водію і обладнаному необхідною діагностичною апаратурою автомобілю тисячі пацієнтів отримують швидкий доступ до терапевтичних обстежень, зокрема електрокардіографії, глюкозометрії і ультразвукової діагностики в умовах сільських медпунктів.

— З 2014 року Товариство надає постраждалим від конфлікту на Сході України не тільки гуманітарну допомогу, а й психосоціальну. Що це означає?

— Під час кризових подій і після них в окремих людей і навіть цілих громад, окрім очевидних матеріальних, виникають і певні психологічні й соціальні наслідки, які порушують нормальний перебіг життя. Основна мета психосоціальної підтримки — відновити належний емоційний стан людини та громади в цілому.

Ця робота потребує від наших волонтерів особливої підготовки і спеціальних навичок комунікації з особами, які пережили стрес, перебувають у хронічній психологічній депресії.

Вони опановують майстерність першої психологічної допомоги, яка полягає в тому, що ви, перебуваючи на місці, пропонуєте елементарну людську підтримку, співчуття, надаєте практичну інформацію і проявляєте емпатію, стурбованість, демонструєте пошану і впевненість у можливостях постраждалого.

— На реалізацію десятків проектів Товариство витрачає великі кошти. Звідкіля гроші, Іване Гнатовичу?

— Більшість наших проектів фінансується Міжнародною Федерацією Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, Євросоюзом, партнерським національними товариствами Європи, Азії, Північної Америки — всього понад 30 національних товариств.

Особливо вагома підтримка протягом останніх трьох років надходить від Німецького, Австрійського, Данського, Люксембурзького, Фінського, Китайського Червоного Хреста, урядів Японії і Німеччини. Певну частку доходів становлять членські внески членів Товариства і благодійників.

— Чи є у Товариства ще не використані резерви? Якими Ви особисто як президент Товариства Червоного Хреста України бачите шляхи поліпшення його роботи?

— Щодо резервів, то вони, безумовно, є. Нам, зважаючи на реалії сьогодення, потрібно зміцнювати свої спроможності, особливо місцевих організацій — обласних, міських, районних. Розвивати молодіжну і волонтерську ланку Червоного Хреста, популяризуючи ідеї добра і милосердя, створювати нові центри Червоного Хреста, вести пошук нових партнерів, удосконалювати законодавчу базу.

Що це дасть? А те, що ми зможемо надавати посильну допомогу більшій кількості людей, які гостро її потребують, — на території всієї країни, навіть у її найвіддаленіших куточках.

— Від імені читачів нашого видання, творчого колективу вітаю Вас з ювілеєм — 100-річчям від дня заснування Товариства Червоного Хреста України.

— Дякую.

Інтерв’ю провів Сергій Зятьєв, Демократична Україна