День волонтера: привітання Президента ТЧХУ, історії волонтерів

Шановні волонтери!

3_%d1%83%d1%81%d0%b8%d1%87%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%beСьогодні, 5 грудня, ми вітаємо мільйони волонтерів Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, які готові віддавати свій час, зусилля, уміння, а в деяких куточках Землі навіть і життя – заради допомоги людям, які потребують її найбільше.

Один з Основоположних принципів Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця – добровільність. У своїй добровільній діяльності щодо надання допомоги Міжнародний рух ні в якій мірі не керується прагненням одержання вигоди. Але чи отримують волонтери компенсацію за свою роботу? Безперечно. І це не гроші. Це подяка, розширення світогляду, спілкування, розвиток, велике коло друзів у всьому світі, а найголовніше – теплі емоції від радості людей, які чекали на допомогу й отримали її.

Наші волонтери – дуже різні, і в кожного з них своя історія життя, часто дуже непроста. Але об’єднує їх одне – прихильність гуманітарним цінностям і бажання привносити в життя інших людей радість і полегшення.

Від душі вітаю волонтерів, які відкрили свої серця назустріч добру і гідній справі. Успіхів Вам у почесній місії!

Президент Товариства Червоного Хреста України Іван Усіченко

А тепер – знайомтеся з нашими волонтерами, яких можна назвати справжніми героями цього дня.

9jnszzoxgce

Арнольд Глєбов, волонтер ТЧХУ, м. Лисичанськ, Луганська область (розповідає Іван Фастов)

«Є люди, яких важко описати одним або двома словами. Наш сьогоднішній герой саме такий! Знайомтеся, Арнольд Глєбов. Чесний, щирий, чуйний, шляхетний і усміхнений волонтер Товариства Червоного Хреста України з міста Лисичанськ (Луганська область). Більше двох років він допомагає людям, які потребують підтримки. Інструктор з першої допомоги, ініціатор низки волонтерських акцій, переможець конкурсу Волонтер року та просто хороший друг. Так тримати!»

%d0%bf%d0%b8%d0%bb%d0%b8%d0%bf%d1%87%d1%83%d0%ba-%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%b0

Олена Пилипчук, волонтер ТЧХУ Сєвєродонецької міської організації ТЧХУ, Луганська область

«Я займаюсь волонтерською діяльністю з січня 2015 року. Про Червоний Хрест дізналася, коли з дитиною переїхала в місто Сєвєродонецьк.  Є переселенкою з міста Первомайська селища Нижнє-1 Луганської області. Дуже вдячна Червоному Хресту за допомогу, яку він мені надав в той час, коли вона мені була потрібна. Тому я й стала волонтером, для того щоб надавати гуманітарну допомогу та психосоціальну підтримку внутрішньо переміщеним особам та людям, які опинились в скрутних життєвих обставинах. В Червоному Хресті можна себе реалізувати в різних напрямках його діяльності. Ти можеш спробувати себе знайти в кожному з них.

З січня 2015 року працюю в банку одягу. З липня 2016 року беру участь у програмах Міжнародного Комітету Червоного Хреста в прифронтових районах Луганської області зі супроводу сімей, в яких родини пропали без вісті, та надаю психосоціальну допомогу постраждалим в наслідок збройного конфлікту на сході України. Також брала участь в 2015-2016 роках в гуманітарних операціях Австрійського Червоного Хреста, Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця по видачі продовольчих наборів та ваучерів на товари домашнього вжитку. Це дає мені можливість відчувати себе потрібною суспільству, щоб такі чесноти як доброта, милосердя та гуманізм ніколи не вичерпувались та на сході України запанував мир та злагода.

%d1%88%d0%bc%d0%be%d1%80%d0%b3%d1%83%d0%bd-%d0%bb%d1%8e%d0%b1%d0%be%d0%b2%d1%8c

Любов Шморгун, волонтер Червоного Хреста Сєвєродонецької міської організації ТЧХУ, Луганська область

«Про Товариство Червоного Хреста я знала ще з шкільних років. В 2014 році, коли поблизу нашого селища почали вибухати снаряди, я виїхала з Золотого-5 Попаснянського району Луганської області, стала внутрішньо переміщеною особою. Щойно приїхала в місто Сєвєродонецьк, майже відразу звернулась в Сєвєродонецьку міську організацію Товариства Червоного Хреста України. Мені сподобались ввічливі та доброзичливі працівники, які надали таку необхідну мені допомогу. Згодом я запропонувала свої послуги та стала волонтером Червоного Хреста. З листопада 2014 року по липень 2015 року щоденно з іншими волонтерами видавала безкоштовно хліб вимушеним переселенцям, а також працювала в пункті видачі одягу. В 2015-2016 роках трала участь в гуманітарних операціях Австрійського Червоного Хреста та Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, видаючи продовольчі набори та ваучери на товари домашнього вжитку. З липня 2016 року, пройшовши тренінг Міжнародного Комітету Червоного Хреста із супроводу сімей, у яких родичи зникли без вісті, надаю цю допомогу людям у прифронтових районах Луганської області. Я знаю: якщо я допоможу комусь, то й мені допоможуть у скрутну годину. Тому допомагаючи іншим – допомагаєш собі».

volunteers

Команда волонтерів ТЧХУ у м. Щастя, Луганська область

«Нас п’ятеро. Ми різні за віком, ми різні за фахом. Чи зустрілися б ми, якби на нашу землю не прийшов збройний конфлікт? Навряд чи… Але він прийшов. Не питаючи на наш дозвіл, він створив нові реалії і змусив кожного з нас змінити своє життя.

І ми змінилися, обравши волонтерство, як єдиний можливий для себе спосіб життя в Щасті – маленькому українському містечку Луганської області, розташованому на лінії вогню.

Мене звуть Ольга Тюріна, і я була першою. Волонтерська діяльність у напівзруйнованому місті стала моїм особистим протестом проти війни, людських страждань і пасивного страху перед майбутнім. І надала моєму життю новий сенс.

Такий новий сенс був потрібен не тільки мені: поступово в Щасті склалася справжня волонтерська команда. Команда однодумців. Волонтерська команда мрії, до складу якої увійшли: Володимир Гончаров, Аліна Плющ, Ірина Старченко, Світлана Безбожна та я.

Володимир Гончаров. Надійний, сильний, невтомний. Легко знаходить правильну тональність, коли доводиться працювати з великими групами людей. Опікати, оберігати для нього так само природно, як дихати. Більш надійного тилу, ніж він, не буває. Вийти на передові рубежі в разі будь-якої небезпеки и прикрити нас собою для нього природно теж.

Аліна Плющ. Наша чарівна Дюймовочка. Спокійна, привітна, спостережна, непохитна, тверда, коли це потрібно, здатна працювати з натовпом, у тому числі й агресивним. І в той же час – співчутлива і сонячна. Не дівчинка, а втілення гуманітарного балансу!

Іра Старченко. Розумниця й красуня. Два роки тому побачила, як ми працюємо і приєдналася до нас без зайвих слів. Вона вся така – без зайвих слів. І ще вона справжній гуру обліку: у неї завжди все точно, як в аптеці. І з нею комфортно, як ніби знаєш її не два, а сто років.

Світлана Безбожна. Новенька в нашому волонтерському «клані», з нами з травня 2016-го. У важкий момент свого життя прийшла до нас по допомогу і залишилася, щоб допомагати іншим. Ніякої роботи вона не боїться, вміє все, легко спілкується. З нею завжди гамірно і оптимістично. Класно, одним словом.

З кожним з них класно. З кожним з них – правильно. Часто – всупереч непереборним зовнішнім обставинам. Завжди – згідно з непохитними внутрішніми переконаннями».